Мислення і уява
Мислення – найбільш узагальнена і опосередкована форма психічного віддзеркалення, яка встановлює зв'язку і відношення між об'єктами пізнання. Основні ознаки мислення: узагальненість і опосередкованість віддзеркалення. Узагальненість виражається в тому, що мислення – результат переробки не тільки досвіду однієї людини, його сучасників, але і передуючих поколінь. Опосередкованість віддзеркалення дійсності дозволяє виявити і зрозуміти те, що безпосередньо не діє на органи чуття.
У становленні мислення проходить дві стадії – допонятійну і понятійну. Допонятійнє мислення – початкова стадія розвитку мислення у дитини; думки дітей одиничні, про конкретний предмет. Понятійне мислення з'являється у підлітків і формується в юнацькому віці, коли використання теоретичних положень дозволяє вийти за межі власного досвіду.
Основними формами мислення є: поняття, думки, висновки.
Поняття – форма мислення, що відображає істотні властивості, зв'язки і відносини предметів і явищ. Поняття бувають конкретні (машина) і абстрактні (зло); одиничні (автор твору) і загальні (держава, інститут). Думка – це форма мислення, що дозволяє встановлювати прості зв'язки між явищами, предметами, їх властивостями і ознаками. Думки бувають: ствердні (метали електропровідні); негативні (машина несправна); істинні (виражають зв'язок, що існує насправді) і помилкові (виражають зв'язок, який насправді не існує). Висновок – форма мислення, в якій з одного або декількох думок виводиться нова думка. Розрізняють висновки: індуктивні (вивід від приватного до загального), дедуктивні (вивід від загального до приватного), аналогічно (вивід від приватного до приватного).
Основні види мислення:
- Наочно-дієве мислення спирається на безпосереднє сприйняття предметів, реальне перетворення ситуації в процесі дій з предметами. Наочно-образне мислення спирається на уявлення і образи. Функції його пов'язані з представленням ситуацій, змін в них, які людина хоче отримати в результаті діяльності.
- Словесно-логічне мислення здійснюється за допомогою операцій з поняттями.
- Теоретичне мислення – це пізнання законів, правив.
- Практичне мислення – фізичне перетворення дійсності: створення проекту.
- Репродуктивне мислення направлене на вирішення завдань за зразком.
- Продуктивне мислення – направлено на творчість.
У реальній діяльності всі види мислення взаємозв'язані і взаємно доповнюють один одного.
Розумові операції – прийоми і способи уявної операції з образами і поняттями відбиваних предметів і явищ. Розрізняють наступні розумові операції:
Аналіз – це уявне розкладання цілого на частини, виділення в нім окремих ознак. Синтез – це уявне з'єднання частин предметів. Порівняння – зіставлення предметів, явищ з метою знайти схожість і відмінність між ними. Узагальнення – уявне виділення загального в предметах і явищах. Класифікація – уявний розподіл предметів або явищ по групах і підгрупах залежно від схожості і відмінності один з одним. Абстракція – це уявне виділення істотних властивостей і ознак предметів і явищ при одночасному відверненні від неістотних ознак і властивостей. Конкретизація – це уявний перехід від узагальненого знання до одиничного випадку.
Індивідуальні відмінності в розумовій діяльності людей можуть виявлятися в наступних якостях мислення: широта, глибина, самостійність, гнучкість, швидкість, критичність.
Уява – психічний процес, що полягає в створенні нових образів шляхом переробки матеріалу сприйнять і уявлень, отриманих в попередньому досвіді. Основне значення уяви і полягає в тому, що без нього була б неможлива будь-яка праця людини, оскільки неможливо трудитися не уявляючи собі проміжних і кінцевого результатів.
За ознакою активності розрізняють пасивну і активну уяву. У разі пасивної уяви є відрив (повний або майже повний) від практичної діяльності (сновидіння, марення). Тут фантазія створює образи, які не реалізовані в житті. Активна уява – це уява, пов'язана з виконанням конкретної практичної діяльності. Наприклад, приступаючи до виготовлення чогось, ми формуємо образ його, продумуємо, з яких матеріалів він може бути виготовлений і так далі Активна уява буває таким, що відтворює (створення образу чого-небудь нового для людини по словесному опису або умовному зображенню) і творчим (це створення нових образів без опори на готовий опис або умовне зображення).
Джерело – глава з навчального посібника:
Основи психології і педагогіки: Консп. лекц. / Н.Г. Лебедєва, О.Т. Джурелюк, Д.О. Самойленко. – Алчевськ: ДонДТУ, 2009. – 174 с.