Проблема вікових і індивідуальних особливостей розвитку і виховання особи в педагогіці. Вікова періодизація
Питання про необхідність обліку вікових особливостей дітей в процесі виховання поставлене в педагогіці давно і висувався, зокрема такими відомими педагогами, як Я.А Коменський, Д.Локк, Ж-Ж. Руссо, Л.Н.Толстой.
Одну з перших вікових періодизацій зробив Арістотель. Дотримуючись метафізичних поглядів на розвиток людини, він виділяв в його формуванні три етапи по 7 років і кожному з яких нібито відповідав особливий стан душі: рослинне, тварина, розумна, але ця періодизація не мала наукового характеру.
У основу своєї вікової періодизації Я.А. Коменський поклав 4 етапи виховання, кожен з яких охоплював 6 років. Перші 6 років він відводив «материнській школі»– виховання під керівництвом матери. Другі 6 років відповідають вихованню і навчанню в початковій школі, треті 6 років – навчанню в гімназії і останні 6 років – завершення навчання в академії.
Класифікація Ж.-Ж.Руссо базувалася на ідеї визначальної ролі біологічного чинника в розвитку людини. До 1-му періоду він відносив дітей від народження до 2 років і вважав, що головним в роботі з ними є фізичне виховання. 2-й період охоплює вік від 2 до 12 років, для якого нібито характерний «сон розуму» і головним для якого є розвиток «зовнішніх відчуттів», підготовка дитини до навчання. 3-й період – від 12 до 15 років він відводив розумовому і трудовому вихованню. 4-й період – від 15 до 18 років – це період сильних плотських переживань, «бурь і пристрастей», найважливішим для якого є етичне виховання.
Останніми роками у віковій і педагогічній психології виділяють наступні основні періоди розвитку людини:
- Дитячий вік – до 1 року.
- Раннє дитинство – 1-3 року.
- Переддошкільний вік – 3-5 років.
- Дошкільний вік – 5-6 років.
- Молодший шкільний вік – 6-10 років.
- Підлітковий вік – 11-14 років.
- Рання юність – 15-17 років.
- Юність – 18-23 років.
- Молодість – 23-30 років.
- Рання зрілість – 30-40 років.
- Пізня зрілість – 40-55 років.
- Літній вік – 55-65 років.
- Старість – 65-80 років.
- Довгожительство – понад 80 років.
Вікові особливості розвитку що вчаться по-різному виявляються в їх індивідуальному формуванні. Істотне значення має вивчення фізичного стану і здоров'я що вчаться, від яких залежать їх увага на занятті і загальна працездатність. Потрібно знати раніше перенесені учнем захворювання, що важко відбилися на його здоров'я, хронічні хвороби, стан зору і склад нервової системи. Важливо знати особливості пізнавальної діяльності що вчаться, властивості їх пам'яті, учбові схильності, інтереси, а також завдатки до вивчення тих або інших предметів. З урахуванням цих особливостей здійснюється індивідуальний підхід до учнів в навчанні: сильніші потребують додаткових занять, щоб розвивалися їх інтелектуальні здібності; слабким учням потрібно надавати індивідуальну допомогу в ученні.
Складним є вивчення внутрішніх чинників поведінки і розвитку що вчаться, їх потреб, мотивів, установок, їх внутрішній позиції по відношенню до учення, суспільним заходам, до викладачів і товаришів.
Джерело – глава з навчального посібника:
Основи психології і педагогіки: Консп. лекц. / Н.Г. Лебедєва, О.Т. Джурелюк, Д.О. Самойленко. – Алчевськ: ДонДТУ, 2009. – 174 с.