Характеристика освіти в Україні

Правильний відбір змісту освіти визначає якість навчання і його вплив на особу. В процесі засвоєння змісту освіти здійснюється всебічний розвиток розумових і фізичних сил, формується активна життєва позиція, яка допомагає майбутньому фахівцеві освоїти сукупність наук, техніки, мистецтва, культури суспільного життя. На різних етапах розвитку суспільства зміст освіти якісно міняється залежно від різних чинників. Воно залежить від соціально-економічних умов, рівня розвитку виробництва, науки, техніки і культури, розвитку в країні освіти і педагогічної теорії, від тих цілей і актуальних завдань, які ставить суспільство перед учбово-виховними установами різного типу, а також від перспективи розвитку самого суспільства.

У 1991 році Україна стала незалежною державою. Зміни в соціально-економічному розвитку країни висунули нові вимоги і підходи до змісту утворення, які знайшли своє віддзеркалення в Державній національній програмі «Освіта (Україна XXI сторіччя)», а саме: вироблення державних стандартів і відповідних систем знань, умінь і навиків, творчої діяльності і інших якостей особи на різних рівнях розвитку; вибір структур учбово-виховного матеріалу на основі диференціації, інтеграції, гуманітаризації, забезпечення альтернативних можливостей для здобування освіти відповідно до індивідуальних особливостей; вивчення української мови у всіх учбово-виховних установах; оптимальне поєднання гуманітарних і природно-математичних дисциплін, теорії і практики.

У Законі України Про освіту від 23 березня 1996 року наголошується, що система освіти в наший країні є основою інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави. Вона складається з установ освіти, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і регіональних (місцевих) органів, а також самоврядування в області освіти. Головною метою освіти є всебічний розвиток особи як найвищій цінності суспільства, розвиток її розумових і фізичних здібностей, таланту, виховання високих етичних якостей, формування активного громадянина, здібного до свідомого суспільного вибору, і збагачення на цій основі інтелектуального і культурного потенціалу народу, підвищення його освітнього рівня, забезпечення народного господарства кваліфікованими кадрами.

Виділяють наступні принципи побудови освіти в Україні:

  • науковий і світський характер системи освіти;
  • доступність для кожного громадянина всіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою;
  • рівність умов кожної людини для повної реалізації його здібностей, таланту, всебічного розвитку;
  • гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей;
  • незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій;
  • органічний зв'язок зі світовою і національною культурою, традиціями;
  • взаємозв'язок з освітою інших країн;
  • інтеграція з наукою і виробництвом;
  • гнучкість, прогностичність, єдність і безперервність, різноманітність освіти;
  • об'єднання державного управління і самоврядування в освіті;
  • пріоритетність безкоштовної освіти в Україні;
  • обов'язковість повної загальної середньої освіти.

Зміст освіти розглядається як модель соціального замовлення, відповідно до якого розроблена наступна система наукових вимог до змісту освіти:

  1. Зміст освіти на всіх його ступенях повинен бути направлене на здійснення основної мети виховання – формування розвиненої, активної особи.
  2. Зміст освіти повинен будуватися на строго науковій основі.
  3. Зміст освіти по учбовому предмету повинен відповідати логіці науки.
  4. Необхідний взаємозв'язок між окремими учбовими предметами.
  5. У змісті утворення повинні знаходити віддзеркалення зв'язок теорії з практикою.
  6. Зміст освіти повинен відповідати віковим можливостям учнів.
  7. Відповідність об'єму змісту наявному часу на вивчення даного предмету.
  8. Відповідність змісту наявній навчально-методичній, матеріальній базі учбового зав.
  9. Облік міжнародного досвіду побудови змісту освіти.

Структура освіти в Україні включає: дошкільна освіта; загальна середня освіта; позашкільне; професійно-технічне; вище; післядипломна освіта; аспірантура; докторантура; самоосвіта.

Залежно від характеру підготовки що вчаться до життя або до праці розрізняють наступні види освіти – загальну і професійну освіту.

Загальна освіта – має своїй на меті оволодіння основами найважливіших наук, що навчаються, про природу і суспільство, розширення їх інтелектуального кругозору. Загальна освіта є основою для професійної освіти. Основними шляхами здобування загальної освіти є: навчання в середніх загальноосвітніх школах, середніх спеціальних учбових закладах, середніх профтехучилищах, самоосвіта. Рівні загальної освіти: початкове, неповне середнє, середнє.

Професійна освіта – це сукупність знань, практичних умінь і навиків, що дають можливість займатися певною професією як робочого або фахівця середньої або вищої кваліфікації Початкова професійна освіта дається в професійно-технічних училищах. Середня професійна освіта здійснюється в середніх спеціальних учбових закладах (технікумах, училищах) на базі восьмилітньої або середньої загальноосвітньої школи. Підготовка фахівців вищої кваліфікації проводиться у вищих учбових закладах (університетах, інститутах, училищах, академіях).

Освітньо-кваліфікаційні рівні: кваліфікований робочий; молодший фахівець; бакалавр; фахівець; магістр.

Джерело – глава з навчального посібника:

Основи психології і педагогіки: Консп. лекц. / Н.Г. Лебедєва, О.Т. Джурелюк, Д.О. Самойленко. – Алчевськ: ДонДТУ, 2009. – 174 с.