Процес навчання
Методологічною основою процесу навчання в сучасній дидактиці є наукова теорія пізнання, яка припускає єдність історичного і логічного в педагогічних процесах, методологічний аналіз дидактичних понять і тому подібне. Процес пізнання йде від живого споглядання до абстрактного мислення і від нього – до практики. Засвоюючи знання, що навчаються пізнають об'єктивний світ. З цієї точки зору засвоєння знань є різновидом пізнання. А це означає, що закономірності пізнання мають для учбового процесу методологічне значення.
Процес навчання – це цілеспрямована взаємодія викладача і що вчаться, в ході якого вирішуються завдання освіти, виховання і загального розвитку учнів. У учбовому процесі не ставиться завдання відкриття нових наукових істин, а потрібний лише творче їх засвоєння. Процес навчання будується з урахуванням вікових особливостей учнів, під впливом яких змінюються форми і методи пізнавальної діяльності.
У дидактиці виділяють наступні закономірності процесу навчання:
- Процес навчання обумовлений потребами суспільства в утворених і всесторонньо розвинених людях, які продовжать справу прогресу і відродження української держави.
- Процес навчання є основною частиною комплексного учбово-виховного процесу учбового закладу; він є єдиним і закономірним, його учбово-інформативна, виховна і розвиваюча функції закономірно є єдиними цілими.
- Процес навчання залежить від реальних учбових і вікових особливостей учнів.
- Процес навчання закономірно залежить від матеріальних умов учбового закладу (приміщення, фінансування і ін.).
- Закономірною є і керівна роль викладача при свідомій активності пізнавальної діяльності учнів.
Рушійні сили учбового процесу. Діалектика виходить з того, що джерелом розвитку є єдність і боротьба протилежностей. Перш за все, треба мати на увазі суперечності, що виникають між постійно зростаючими вимогами суспільства до процесу навчання і актуальним станом цього процесу. Центральною внутрішньою суперечністю, властивою процесу навчання, є суперечність між тими, що виникають у учнів потребами в засвоєнні певних знань, умінь і навиків і реальними можливостями по задоволенню цих потреб. На основі вирішення цього протиріччя шляхом підбору методів, форм і засобів навчання здійснюється розвиток учнів.
Функції процесу навчання:
- Всебічний, гармонійний розвиток особи припускає єдність її утвореної, вихованості і загальної розвиненості. Процес навчання покликаний здійснювати три функції освітню, виховну, таку, що розвиває.
- Освітня функція (у її вузькому сенсі) припускає засвоєння наукових знань, формування спеціальних і загальних умінь і навиків. Наукові знання включають факти, поняття, закони, закономірності. Спеціальні уміння і навики включають специфічні тільки для відповідного учбового предмету і галузі науки практичні уміння і навики. Загальні уміння і навики мають відношення до всіх предметів, наприклад навиками роботи з підручниками, довідниками, навиками читання і листа і ін.
- Виховна функція процесу навчання – формування у учнів світогляду, етичних, трудових, естетичних, етичних уявлень, поглядів, переконань, способів відповідної поведінки і діяльності.
- Навчання здійснює розвиваючу функцію ефективніше, якщо має спеціальну розвиваючу спрямованість і включає учнів в такі вила діяльності, які розвивають у них сенсорні сприйняття, рухову, інтелектуальну, вольову, емоційну, мотиваційну сфери.
Структура процесу навчання. Навчання є різновидом людської діяльності, яка носить двосторонній характер, – він складається з двох взаємозв'язаних процесів – викладання і учення. Взаємодія викладачів і учнів може протікати як в безпосередній, так і опосередкованій формі. При безпосередній взаємодії викладач і учні спільно реалізують завдання навчання. При опосередкованій взаємодії учні виконують завдання і інструкції, дані викладачем раніше.
Процес навчання – послідовна, закономірна, безперервна зміна певних компонентів діяльності.
Будь-яка діяльність складається з: цілей, мотивів, змісту, способів дій і їх регулювання, контролю їх результативності. Спираючись на цю характеристику і структуру процесу діяльності, ми можемо представити і структуру процесу навчання. Структурні компоненти процесу навчання:
- цільовий;
- стимулююще-мотиваційний;
- змістовний;
- операційно-діяльносний (форми, методи навчання);
- контрольно-регулювальний;
- оцінно-результативний.
Цільовий компонент процесу навчання – є усвідомлення педагогами і що вчаться мети і завдань вивчення теми або учбового предмету.
Стимулююще-мотиваційний компонент – припускає, що педагог здійснюватиме заходи по стимулюванню у учнів інтересу, потребі у вирішенні поставлених учбово-виховних завдань.
Змістовний компонент – визначається учбовим планом, державними учбовими програмами і підручниками по даному предмету.
Операційно-діяльносний компонент – реалізується за допомогою методів, засобів і форм організації викладання і учення.
Контрольно-регулювальний компонент – припускає здійснення контролю за ходом навчання і самоконтролю учнів за правильністю виконання учбових операцій.
Оцінно-результативний компонент – припускає оцінку педагогами і самооцінку учнями досягнутих в процесі навчання результатів.
Джерело – глава з навчального посібника:
Основи психології і педагогіки: Консп. лекц. / Н.Г. Лебедєва, О.Т. Джурелюк, Д.О. Самойленко. – Алчевськ: ДонДТУ, 2009. – 174 с.