Форми організації учбової роботи

Зміст освіти, його мета і завдання, методи навчання реалізують в організаційних формах навчання. Форма – є спосіб існування будь-якого явища. У дидактиці форма (від латин. forma – зовнішність, пристрій) означає спосіб організації навчання. Форми навчання – це види організації взаємодії що вчаться в учбових групах, мікрогрупах, що окремих вчаться між собою і з викладачем в рамках того або іншого виду заняття (фронтальна, групова, індивідуальна, парна). Форма організації навчання – вид заняття, організація педагогічного процесу, якому властиві систематичність, постійність складу учасників, режим проведення, що історично склалася, стійка і логічно завершена.

Форми організації навчання сприяють реалізації функцій педагогічного процесу: повчальною, такою, що розвиває, виховує. Разом з цим, вони виконують і специфічні функції: інтеграційну, комунікативну, управлінську. Інтеграційна функція – полягає в тому, що завдяки формі організації навчання мети, зміст, методи і засоби навчання знаходять ознаки системності. Комунікативна функція – організація спілкування в учбовому процесі – від цієї функції перш за все залежить ступінь активності і характер спілкування що вчаться з педагогом і один з одним. Управлінська функція – означає, що форма організації навчання може розглядатися як засіб управління навчанням, вихованням, розвитком.

Існують різні класифікації форм організації навчання, що відрізняються по тому, які критерії лежать в їх основі: число учнів, місце навчання, тривалість занять, домінуюча функція, дидактична мета, вид діяльності.

По числу учнів виділяються масові, колективні, групові, мікрогрупові і індивідуальні форми навчання. По місцю навчання розрізняються шкільні і позашкільні форми (аудиторні і позааудиторні). По тривалості часу навчання розрізняють класичний урок (45 мін), спарене заняття (90 мін), спарене укорочене заняття (70 мін), уроки «без дзвінків» довільної тривалості.

Урок – основна форма організації навчання. Урок є формою навчання в середніх школах, гімназіях, ліцеях, професійних училищах. Урок – це закінчений в смисловому, тимчасовому і організаційному відношенні відрізок (етап, ланка, елемент) учбового процесу. Він є колективною формою організації навчання, якою властивий: постійний склад учнів, певні тимчасові рамки занять (45 мін), твердо встановлений розклад, організація учбової роботи над одним і тим же матеріалом. Кожен урок прямує на досягнення триєдиної мети: навчити, виховати, розвинути.

Освітні вимоги: визначення освітніх завдань уроку; інформаційне наповнення; поєднання форм і методів діяльності; забезпечення дієвого контролю і управління.

Виховні вимоги до уроку включають: визначення виховних можливостей учбового матеріалу; постановку виховних завдань; співпраця з учнями.

Розвиваючі вимоги: формування і розвиток у позитивних мотивів, що вчаться, учбово-пізнавальної діяльності, інтересів, творчої ініціативи і активності.

Існують наступні типи уроків:

• уроки комбіновані, або змішані;
• уроки повідомлення і вивчення нових знань;
• уроки закріплення вивченого матеріалу: урок формування умінь і навиків, урок застосування знань і умінь, лабораторний урок;
• уроки повторення, систематизації і узагальнення вивченого матеріалу;
• уроки перевірки і оцінки знань.

Інші форми організації навчання. Окрім уроку до форм організації навчання відносяться лекції, семінарські заняття, лабораторно-практичні заняття, екскурсії, консультації, заліки, самостійна робота і ін.

Лекція – заняття, на якому здійснюється передача готових знань таким, що вчиться через монологічну форму спілкування. Лекції бувають ввідні, оглядові, епізодичні, інформаційні, проблемні.

Семінар – це організаційна форма, призначена для підготовки учнів до самоосвіти і творчої праці, яка передбачає самостійну попередню роботу і обговорення такими, що вчаться питань, по поглибленню і систематизації знань.

Лабораторно-практичні заняття – форма організації учбової діяльності що вчаться, в якій домінує їх практична діяльність, здійснювана на основі спеціальних розроблених завдань в умовах лабораторії. Лабораторні роботи діляться на фронтальні лабораторні роботи, практикуми.

Консультація – це форма організації процесу навчання поза уроком для одного або групою учнів по з'ясуванню незрозумілих, складних питань, тим, розділів програми в процесі вивчення учбової дисципліни. У перекладі з латинського консультація означає раду, що дається фахівцем. Розрізняють види консультацій: ввідні, оглядові, поточні, тематичні, завершальні.

Виробнича практика створює певний прецедент для утворення тісного творчого взаємозв'язку між коледжем (вузом) і виробництвом. Практикові доцільно проводити на тих підприємствах, куди фахівці будуть направлені на роботу.

Дипломні і курсові роботи, реферати виконуються згідно учбовому плану. Дипломна робота по структурі нагадує кандидатську дисертацію. У неї входять; вступ, де розкриваються актуальність теми, об'єкт, предмет роботи, мета і практичне значення; у першому розділі розкривається теоретична частина; у другому розділі приводиться дослідницько-практичне висвітлення роботи з прикладами, узагальненнями, а також використанням графіків, малюнків, таблиць, діаграм і т.п.; висновок, який повинен містити виводи.

Дипломною роботою керує викладач високої кваліфікації; її захист проводиться на державному іспиті. По аналогічних правилах пишуть курсові роботи і реферати, які узагальнюють вузьку тему і розкривають її ширше, ніж в підручнику.

Самостійна робота учнів – організація самостійної пізнавальної діяльності. Форми самостійної роботи: робота з учбовою і довідковою літературою, виконання крізних і індивідуальних завдань по циклах дисциплін; розробка методичних матеріалів по предмету; підготовка до лабораторних робіт; самостійне вивчення дисциплін.

Екскурсія – форма організації навчання, при якій учні сприймають і засвоюють знання шляхом виходу до місця розташування об'єктів (природи, заводів, пам'ятників), що вивчаються, для безпосереднього ознайомлення з ними. Види екскурсій: виробничі, природничонаукові, історико-літературні екскурсії, краєзнавчі, комплексні.

Факультативні заняття – назва походить від латинського слова, що означає можливий, необов'язковий, такий, що надається на вибір. Отже, факультативні заняття проводяться на добровільних засадах і по вибору самих учнів паралельно з обов'язковим вивченням учбових предметів.

Наочні кухлі і наукові суспільства. По кожному предмету з'являються учні, які прагнуть до розширення знань, до технічної творчості, що зумовило необхідність організації роботи наочних кружків і наукових суспільств школярів. Кухлі створюються на добровільних засадах окремо з паралельних класів, що вчаться.

Олімпіади, конкурси, виставки. Проводяться для стимулювання учбово-пізнавальної діяльності учнів і розвитку їх творчої змагальності у вивченні предметів.

Джерело – глава з навчального посібника:

Основи психології і педагогіки: Консп. лекц. / Н.Г. Лебедєва, О.Т. Джурелюк, Д.О. Самойленко. – Алчевськ: ДонДТУ, 2009. – 174 с.