Діагностика навчання

Діагностика – прояснення обставин протікання педагогічного процесу, визначення його результатів. Розрізняють діагностування навченості і навчання. Діагностування включає: контроль, перевірку, оцінювання, накопичення даних, їх аналіз, прогнозування подій. Контроль – виявлення, вимірювання і оцінювання знань, умінь учнів. Виявлення і вимірювання називають перевіркою; визначає рівень, якість навченої, об'єм учбової праці. Контроль містить в собі також оцінювання (як процес) і оцінку (як результат) перевірки. У табелях, класних журналах оцінки фіксуються у вигляді відміток (умовних позначень).

Функції контролю:

1. Контролююча функція полягає у виявленні стану знань, умінь і навиків як у окремих учнів, так і у всієї групи (класу) для визначення можливості подальшого просування у вивченні програмного матеріалу і в той же час служить засобом контролю ефективності як викладання, так і учення. Перевірочна функція в умовах підсумкового контролю (іспиту) має ще і оцінну частину, яка істотно ускладнює реалізацію даної функції у зв'язку з тим, що дуже складно об'єктивно оцінити відповіді учнів, про що ми поговоримо пізніше.
2. Навчальна функція вимагає такої організації перевірки знань, щоб її проведення було корисне для всієї групи. Вона сприяє самоконтролю (слухаючи відповіді своїх товаришів, кожен може зіставити свої знання із знаннями тих, що відповідають); активізує діяльність кожного члена групи (наприклад, учень бере участь в опиті, ставлячи додаткові питання); забезпечує закріплення погано засвоєного матеріалу і тому подібне.
3. Виховуюча функція полягає в привчанні тих, що навчаються до систематичної учбової роботи, в їх дисциплінуванні, виробленні вольових зусиль, допомагає розібратися кожному в своїх знаннях і здібностях. На іспитах повинна виховуватися в першу чергу чесність (відповідь без шпаргалок); справедливо і об'єктивно виставлені оцінки також виховують учнів.
4. Організуюча функція починає діяти задовго до підсумкового контролю, з самого початку навчання, коли викладач дає установки і висуває вимоги, які будуть пред'явлені при тому або іншому виді контролю. Як засоби і форми, що реалізовують цю функцію, слід зазначити систему питань за програмним матеріалом, систему консультацій.
5. Розвиваюча функція пов'язана з першими двома, оскільки при правильній організації контролю мають місце і розвиток мислення, і виховання вольових, етичних і інших якостей особи, тобто вона реалізується такими, що самими вчаться.
6. Методична функція здійснюється самим викладачем для подальшого вдосконалення курсу, корекції всього учбового процесу.

Принципи діагностування і контролю:

1. Об'єктивність – полягає в науковообгрунтованому змісті завдань, діагностичних процедур, рівному відношенні педагога до всіх учнів, точному оцінюванні знань, умінь.
2. Систематичність – полягає в необхідності проведення діагностичного контролю на всіх етапах дидактичного процесу – від сприйняття знань і до їх практичного застосування.
3. Принцип наочності (гласності) – полягає в проведенні відкритих випробувань всіх учнів по одних і тих же критеріях, вимагає оголошення і мотивації оцінок.

Методи контролю. Методи контролю – це способи отримання зворотної інформації про зміст, характер і досягнення учбово-пізнавальної діяльності учнів, про ефективність роботи вчителя. Вони покликані визначити результативність учення і викладання на всіх етапах учбового процесу.

В даний час застосовуються наступні методи контролю знань, умінь і навиків: усний, індивідуальний, комбінований і фронтальний опити; перевірка письмових, графічних і практичних робіт; програмований, стандартизований (машинний і безмашинний) контроль; тестова перевірка.

Усний опит – найпоширеніший і ефективніший метод контролю знань, який застосовується при вивченні майже всіх предметів і на всіх етапах навчання. Суть його полягає в тому, що педагог в прямому контакті з тим, що відповідає виявляє рівень його знань шляхом різних форм опиту (фронтального, індивідуального або групового).

Індивідуальний опит передбачає грунтовну перевірку знань, умінь і навиків окремих учнів. Його недолік – пасивність решти навчаються. Тому в практику вводиться комбінований опит, коли один учень відповідає у дошки, а інші виконують або індивідуальні, або групові самостійні завдання.

Фронтальний опит дозволяє педагогові у відносно короткий термін перевірити знання у великої кількості учнів, що спонукає їх до високої активності; сприяє узагальненню і систематизації повторюваного матеріалу, що дуже важливе при переході до вивчення нового матеріалу.

Серед інших методів слід зазначити перевірку письмових і графічних робіт (поточних і контрольних). Письмові і контрольні роботи дозволяють ефективніше, об'єктивно і оперативно перевірити знання студентів і є корисною вправою, в процесі якої учень самостійно виконує індивідуальне завдання.

Суть програмованого опиту полягає в пред'явленні що всім навчається однакових (стандартних) вимог, тобто в ході такого опиту застосовуються однакові по кількості і складності контрольні завдання або питання. Для оцінювання знань використовуються кількісні характеристики.

Ефективним є тестовий опит і оцінка знань. Він служить для швидкого виявлення рівня засвоєння знань у великої кількості учнів. У педагогічній теорії і практиці виділяють тести досягнень (засвоєння знань) і тести інтелекту.

Система перевірки знань, умінь і навиків:

1. Першою ланкою в системі перевірки слід рахувати попереднє виявлення рівня знань учнів. Здійснюється на початку навчального року, щоб визначити знання такими, що вчаться найважливіших (вузлових) елементів курсу попереднього навчального року.
2. Другою ланкою перевірки знань є їх поточна перевірка в процесі засвоєння кожної теми, що вивчається. Забезпечує можливість діагностування засвоєння учнями лише окремих елементів учбової програми.
3. Третя ланка перевірки знань, умінь – повторна перевірка, яка, як і поточна, повинна бути тематичною. Паралельно з вивченням нового матеріалу повторюють вивчений раніше.
4. Четверта ланка в системі – періодична перевірка знань, умінь учнів по розділу або значній темі курсу. Проводиться діагностування якості засвоєння такими, що вчаться взаємозв'язків між структурними елементами учбового матеріалу, що вивчалися в різних частинах курсу.
5. П'ята ланка – підсумкова перевірка і облік знань, умінь учнів, придбаних ними на всіх етапах дидактичного процесу. Проводиться в кінці чверті, семестру, навчального року.

Спеціальним виглядом є комплексна перевірка (завершальна). Діагностується здатність учнів застосовувати отримані при вивченні різних учбових предметів знання, уміння для вирішення практичних завдань (дипломні проекти і роботи).

Будь-яка перевірка знань, умінь або навиків учнів повинна завершуватися оцінкою.

Системи оцінювання. Результати учбово-пізнавальної діяльності що вчаться виражаються в оцінках (характеристиках цінності, рівня або значення яких-небудь об'єктів або процесів).

Оцінка, як і контроль, має освітнє і виховне значення.

Оцінка учбово-пізнавальної діяльності виражається в оцінних думках і висновках педагога, які можуть бути зроблені в усній або письмовій формі. Кількісним виразом оцінки є відмітка. Об'єктивність і точність виставляння відміток при оцінці учбової діяльності що навчаються забезпечуються відповідними критеріями: 5 балів ставиться за знання в повному об'ємі вимог, що пред'являються програмою; 4 бали – за знання в об'ємі вимог програми з невеликими відхиленнями; 3 бали – за знання, які дозволяють працювати далі; 2 бали ставиться тоді, коли рівень знань не дозволяє студентові просуватися за програмою далі. У учбових закладах прийнята і така система оцінювання: відмінно, добре, задовільно, незадовільно, що відповідає цифровій відмітці.

Разом з системою балів для виявлення якості знань, умінь і навиків застосовується рейтингова система. Її суть полягає і тому, що учні отримують певну кількість балів за різні види робіт, які підсумовуються, і, таким чином, визначається рівень знань, умінь і навиків учнів. Рейтингові оцінки активізують учбову діяльність, сприяють творчій роботі, прояву ініціативи, викликають інтерес до навчання.

Джерело – глава з навчального посібника:

Основи психології і педагогіки: Консп. лекц. / Н.Г. Лебедєва, О.Т. Джурелюк, Д.О. Самойленко. – Алчевськ: ДонДТУ, 2009. – 174 с.