Нагляд за законністю поміщення дітей і підлітків до спеціальних установ для неповнолітніх

Нагляд за додержанням законності в діяльності адміністрації спеціальних установ для неповнолітніх здійснюється підрозділами обласних і прирівняних до них прокуратур, а також міжміськрайпрокурорами залежно від підпорядкування цих спеціальних установ. Нагляд за додержанням законів у спеціальних установах для неповнолітніх республіканського й обласного підпорядкування здійснюють галузеві підрозділи обласних прокуратур, міського та районного підпорядкування, прокурори районів, міст і прирівняні до них прокурори.

У ст. 1 Закону України "Про органи і служби у справах неповнолітніх і спеціальні установи для неповнолітніх" від 24 серпня 1995 р. визначено перелік спеціальних установ, які здійснюють соціальний захист і профілактику правопорушень серед неповнолітніх, у тому числі:

• притулки для неповнолітніх служб у справах неповнолітніх;
• центри медико-соціальної реабілітації неповнолітніх органів охорони здоров’я;
• загальноосвітні школи та професійні училища соціальної реабілітації органів освіти;
• приймальники-розподільники для неповнолітніх органів внутрішніх справ;
• виховні колонії Державного департаменту України з питань виконання покарань.

Стаття 11 цього Закону регламентує діяльність притулків для неповнолітніх служб у справах неповнолітніх. Притулки створюються відповідно до соціальних потреб кожного регіону для тимчасового розміщення в них неповнолітніх віком від 3-х до 18 років, які потребують соціального захисту держави. До притулку для неповнолітніх приймаються неповнолітні, які: заблукали; були підкинуті; залишилися без піклування батьків або опікунів; залишили сім’ї чи заклад освіти; вилучені кримінальною міліцією у справах неповнолітніх із сімей, перебування в яких загрожує життю та здоров’ю дітей; втратили зв’язок з батьками під час стихійного лиха, військового конфлікту, техногенної катастрофи тощо; не мають постійного місця проживання і засобів для життя; самі звернулися по допомогу до адміністрації притулку. Основними завданнями притулків для неповнолітніх є створення належних житлово-побутових і психологічних умов для забезпечення їх нормальної життєдіяльності. Підставою для прийняття до притулку є:

• звернення неповнолітнього до адміністрації притулку для неповнолітніх;
• акт про доставляння підкинутої дитини або яка заблукала;
• письмове звернення керівника органу управління освітою відповідної державної адміністрації чи виконавчого комітету Ради;
• постанова або акт кримінальної міліції в справах неповнолітніх. Стаття 9 Закону визначає діяльність центрів медико-соціальної реабілітації неповнолітніх, які створюються в державній системі охорони здоров’я. До центрів направляються неповнолітні віком від 11 років, які вживають алкоголь, наркотики, а також неповнолітні, які за станом здоров’я не можуть бути направлені до загальноосвітніх шкіл і професійних училищ соціальної реабілітації. Неповнолітні перебувають у центрах медико-соціальної реабілітації протягом терміну, необхідного для лікування, але не більше двох років. Основними завданнями центрів є лікування, психо-соціальна реабілітація і корекція поведінки неповнолітніх, які потребують їх унаслідок вживання алкоголю, наркотиків, інших психотропних засобів, а також неповнолітніх із девіантними (такими, що відхиляються від норми) формами поведінки.

Питання про прийняття до центру вирішується керівництвом центру за наявності заяви батьків або осіб, які їх заміняють; наявності рішення служби в справах неповнолітніх. Нагляд прокурора за додержанням законності в діяльності адміністрацій притулків і центрів медико-соціальної реабілітації здійснюється систематично, незалежно від наявності заяв і скарг. У притулках для неповнолітніх перевірки здійснюються щоквартально, у центрах медико-соціальної реабілітації – не рідше одного разу на півріччя (п. 2.1 наказу № 3/1 гн). Відповідно до ст. 8 Закону України "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх" створено спеціальні навчально-виховні установи для неповнолітніх, які потребують особливих умов виховання. Це загальноосвітні ніколи та професійні училища соціальної реабілітації органів освіти.

До цих закладів направляються неповнолітні, які вчинили злочин у віці до 18 років або правопорушення до досягнення віку, з якого настає кримінальна відповідальність. До загальноосвітніх шкіл соціальної реабілітації направляються за рішенням суду неповнолітні з 11 до 14 років, а до професійних училищ соціальної реабілітації – з 14 років. Термін перебування у цих установах визначається судом, але може становити не більше трьох років.

Нагляд за додержанням законів у загальноосвітніх школах і професійних училищах соціальної реабілітації здійснюється, залежно від їх підпорядкування, прокуратурою обласного або районного рівня. Перевірки в зазначених установах проводяться систематично – не рідше одного разу на півріччя (п. 2.1 наказу № 3/1 гн). Згідно зі ст. 7 Закону України "Про органи І служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх" у АРК, областях, містах Києві та Севастополі створено приймальники-розподільники для неповнолітніх, які підпорядковані органам внутрішніх справ. До приймальників-розподільників можуть бути доставлені неповнолітні віком від 11 до 18 років на термін до 30 діб, які:

• вчинили правопорушення до досягнення віку, з якого за такі діяння особи підлягають кримінальній відповідальності;
• згідно з рішенням суду направлені до спеціальних установ для неповнолітніх;
• самовільно залишили спеціальний навчально-виховний заклад, де вони перебувають.

Основними завданнями приймальника-розподільника для неповнолітніх є тимчасове тримання неповнолітніх, повернення їх у сімю або до спеціальних навчально-виховних закладів у разі самовільного їх залишення, а також доставляння неповнолітніх до спеціальних навчально-виховних закладів за рішенням суду.

Перевірка додержання законності в приймальниках-розподільниках для неповнолітніх прокуратурою здійснюється щомісяця (п. 3.1 наказу № 3/1 гн).

Нагляд за додержанням законів у виховних колоніях прокуратурою здійснюється систематично. У виховних колоніях виконується покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк (ст. 19 КВК). Згідно з Наказом Генерального прокурора України N0 8 гн від 23 квітня 2004 р. "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян" перевірки у виховних колоніях здійснюються один раз на півріччя (п. 7 наказу). При перевірці прокурор керується вимогами Кримінально-виконавчого кодексу (КВК) і особливо нормами, що регламентують відбування покарання неповнолітніми у виховних колоніях (статті 143-149 КВК). Прокурорський нагляд спрямовується на забезпечення законності в місцях відбування покарання неповнолітніми. При цьому прокурор має широкі повноваження, передбачені ст. 44 Закону "Про прокуратуру". Постанови та вказівки прокурора щодо додержання встановлених законодавством порядку й умов тримання затриманих, заарештованих, засуджених до позбавлення волі та виконання інших покарань, а також осіб, до яких застосовано заходи примусового характеру, є обов’язковими й підлягають негайному виконанню (ст. 45 Закону України "Про прокуратуру").

Джерело – глава з підручника:

Курочка М.Й., Каржач П.И. Прокурорський нагляд в Україні: Підручник / МВС України, Луган. акад. внутр. справ ім. 10-річчя незалежності України; [За ред. проф. Е.О. Дідоренка]. – Луганськ: РВВ ЛАВС, 2004. – 424 с.