Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в розгляді судами цивільних справ

Виконуючи функцію представництва, прокурор звертається до суду з позовом або заявою про захист прав і законних інтересів громадян, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Представницька діяльність прокурора не обмежується поданням позовів чи заяв. Значна роль у ній належить безпосередній участі прокурора в розгляді справ, які порушуються з його ініціативи. Відповідно до ст. 45 ЦПК України прокурор звертається до суду з позовними заявами, якщо вони породжують позовне провадження, і з заявами в справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, і справах окремого провадження. Готуючи позовну заяву, прокурор повинен:

1. з’ясувати права фізичної чи юридичної особи на самостійне звернення з позовом до суду, у тому числі спроможність громадянина самостійно захищати свої права і законні інтереси;
2. з’ясувати питання про відповідача: хто повинен ним бути, його точні дані, адресу та ін.;
3. установити всі обставини, що стосуються підстав і предмета позову, котрі необхідно підтвердити в позовній заяві доказами.

Прокурор складає позовну заяву, чітко дотримуючись вимог ст. 119 ЦПК України щодо форми та змісту. При цьому він повинен посилатися на норми матеріального і процесуального права, підзаконні акти, якими регулюються дані правовідносини, і на конкретні докази, що додаються до позовних заяв.

Практика свідчить, що позови готують, як правило, помічники прокурора, які за наказом про розподіл службових обов’язків у прокуратурі міста, району відповідають за цей напрямок прокурорської діяльності, а також і інші оперативні працівники, якщо наказом такі обов’язки за ними закріплено. Підготовлені позови підписує безпосередньо прокурор чи його заступник, оскільки до їх компетенції входить право на звернення з позовом до міського чи районного місцевого суду.

Участь прокурора в розгляді судами справ, порушених за його позовами та заявами, є обов’язковою. Генеральний прокурор України в наказі № 6/3гн від 7 травня 2004 р. вимагає від прокурорів: брати обов’язкову участь у розгляді судом справ, порушених за позовами прокурора, а також у випадках, передбачених законом, або коли суд визнає це за необхідне (п. 9 наказу). Завдання прокурора, який бере участь у розгляді в суді цивільних справ, визначається ст. 34 Закону України "Про прокуратуру", якою передбачено, що прокурор, "додержуючи принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону, сприяє виконанню вимог закону про всебічний, повний і об’єктивний розгляд справ та постановленню судових рішень, що ґрунтуються на законі". При цьому необхідно підкреслити, що відповідно до ст. 35 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може вступити в справу в будь-якій стадії процесу, якщо цього вимагає захист конституційних прав громадян, інтересів держави та суспільства, і зобов’язаний своєчасно вжити передбачених законом заходів до усунення порушень закону, хоч би від кого вони виходили. Прокурор має рівні права з іншими учасниками судового засідання. Обсяг і межі повноважень прокурора, який бере участь у судовому процесі, визначаються цим законом і процесуальним законодавством України.

Таким чином, закон надає прокурору право вступити в справу, якщо цього вимагає захист конституційних прав громадян, інтересів держави та суспільства. При цьому прокурор, як і інші учасники судового засідання, на підставі ст. ст. 7, 45, 46 ЩІК України має право:

1. знайомитися з матеріалами справи та виписувати необхідну інформацію;
2. брати участь у судових засіданнях, досліджувати та подавати докази;
3. давати усні та письмові пояснення, заявляти клопотання;
4. подавати свої доводи, міркування та заперечення;
5. підтримувати або змінювати позови та заяви, з якими він звернувся до суду, або відмовитися від них.

Водночас права на укладання мирової угоди він не має. Генеральний прокурор у п. 5 наказу № б вимагає від прокурорів всіх рівнів забезпечити участь у розгляді справ, які повинні розглядатися за їх участю. При цьому необхідно ретельно готуватися до судових засідань, ефективно застосовувати надані процесуальні права, що суд розглядає справи у межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих суду доказів. Вони зобов’язані активно досліджувати докази, з’ясовувати фактичні обставини справи, дотримуватися судової етики, процесуальної позиції в судовому засіданні, у тому числі по суті спору, який вирішується судом, висловлювати свої міркування відповідно до вимог закону та матеріалів справи.

У судових дебатах згідно з ст. 193 ЦПК прокурор повинен узагальнити та проаналізувати дані, які розглянуті в судовому засіданні, а також висловити свої пропозиції щодо рішення, яке, на його думку, необхідно прийняти суду. При цьому його висновок має бути аргументованим, ґрунтуватися на доказах, які були дослідженні в судовому засіданні. Відповідно до Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов’язаний реагувати на незаконні судові рішення. Ці вимоги конкретизовано в наказі Генерального прокурора України, згідно з яким прокурори повинні своєчасно вносити на них апеляційні, касаційні подання, заяви (подання) за нововиявленими та винятковими обставинами (п. 10 наказу № б/3гн).

У значній більшості випадків суди першої інстанції виносять законні й обґрунтовані рішення, але судові помилки в практичній діяльності трапляються. Тому апеляційна перевірка судових рішень і ухвал є Гарантією здійснення права на судовий захист. Стаття 292 ЦПК до суб’єктів, які володіють правом оскарження судових рішень і ухвал, крім сторін, відносить і прокурора, який брав участь при розгляді справи. Таке визначення відрізняється від вимог ст. 37 Закону України "Про прокуратуру", яка розширює коло суб’єктів, що мають право реагувати на незаконне рішення суду: "Право внесення апеляційного, касаційного і окремого подання на рішення, ухвали і постанови судів надається прокурору і заступнику прокурора в межах їх компетенції, незалежно від їх участі в розгляді справ в суді першої інстанції. Помічник прокурора, прокурори управлінь і відділів можуть вносити апеляційні, касаційні і окремі подання тільки у справах, в розгляді яких вони брали участь". Така неузгодженість щодо суб’єктів, які мають право на апеляцію, потребує внесення змін до ст. 294 ЦПК України.

Апеляційне подання прокурора на ухвалу може бути подано до суду апеляційної інстанції протягом 10 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, а заяву про оскарження ухвали першої інстанції може бути подано протягом п’яти днів з дня проголошення ухвали. Апеляційне подання на рішення, ухвалу і постанову суду може бути доповнене або замінене прокурором, який його вніс, а також прокурором вищого рівня до початку розгляду справи судом (ст. 40 Закону України "Про прокуратуру").

За наслідками розгляду скарги (подання) на рішення суду першої інстанції апеляційний суд відповідно до ст. 307 ЦПК має право: а) відхилити подання (скаргу) і залишити рішення без зміни; б) скасувати рішення суду й ухвалити нове рішення; в) скасувати рішення і закрити провадження або залишити заяву без розгляду; г) змінити рішення; ґ) повністю або частково скасувати рішення суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд.

Рішення й ухвали в цивільних справах, що набрали законної сили, можуть бути оскаржені прокурором (у межах своєї компетенції) шляхом внесення касаційного подання.

Касаційний перегляд справи – це виключний вид провадження. На відміну від апеляційного перегляду об’єктом тут є постанова суду, що набула чинності. Ініціаторами перегляду є особи, зазначені в ст. 324 ЦПК. Рішення Й ухвали, що набрали законної сили, можуть бути оскаржені прокурором шляхом внесення касаційного подання. Генеральний прокурор України, його заступники мають право внести касаційне подання на рішення, ухвалу в цивільній справі, розглянутій у будь-якому суді держава. Прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та прирівняні до них прокурори мають право вносити касаційне подання на рішення й ухвали в цивільних справах судів відповідної адміністративної одиниці, яку вони обслуговують. Прокурори міст, районів і прирівняні до них прокурори мають право вносити касаційне подання в справах, у яких вони безпосередньо здійснювали функцію представництва інтересів громадян і держави.

Судом касаційної інстанції згідно з нормами ЦПК є Верховний Суд України. Засобом порушення касаційного провадження є касаційне подання прокурора у випадках, коли, на думку касатора, суд неправильно застосував норми матеріального права або порушив норми процесуального права. Відповідно до ст. 37 Закону України "Про прокуратуру" прокурор і його заступник мають право вносити касаційне подання, незалежно від їх участі в розгляді справи в суді першої інстанції, а помічники прокурора, прокурори управлінь і відділів – тільки в справах, у розгляді яких вони брали участь.

Касаційне подання подається через суд першої інстанції (ст. 327 ЦПК). Прокурор може вносити касаційне подання протягом двох місяців з дня проголошення ухвали чи рішення суду касаційної інстанції або протягом року з дня проголошення ухвали чи рішення суду першої Інстанції, якщо на ці ухвали чи рішення прокурор не вносив апеляційних подань. У разі пропущення строку на касаційне подання з поважних причин суд за заявою прокурора може поновити цей строк, але не більше ніж у межах одного року з дня виникнення права на касаційне оскарження (ст. 325).

Прокурор, який вніс касаційне подання, та вищий прокурор мають право доповнити чи змінити його до початку розгляду справи судом, а прокурор, який вніс подання, має також право його відкликати або відмовитися від нього протягом усього часу розгляду справи. Суд касаційної інстанції виносить ухвали та рішення.

Відповідно до ст. 344 ЦПК України ухвалою вирішуються питання про: 1) відхилення касаційного подання і залишення рішення без змін; 2) скасування рішення з направленням справи на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції; 3) скасування судового рішення із закриттям провадження у справі або залишенням подання без розгляду; 4) скасування судового рішення і залишення в силі рішення, яке було помилково скасоване апеляційним судом; 5) відхилення касаційної скарги (подання) і залишення ухвали без змін; 6) зміну ухвали або скасування ухвали з направленням справи на новий розгляд або вирішенням питання по суті. Рішення або ухвали касаційної Інстанції набувають чинності з моменту їх проголошення (ст. 349 ЦПК).

Чинне законодавство одночасно передбачає перегляд рішень, ухвал, що набрали законної сили у зв’язку з ново-виявленими та винятковими обставинами. Прокурор, здійснюючи представництво в суді інтересів громадян і держави за наявності для того підстав, зобов’язаний використовувати своє право на внесення заяви про перегляд рішень і ухвал судів першої інстанції, апеляційної та касаційної інстанцій за нововиявленими та винятковими обставинами. Стаття 361 ЦПК передбачає чотири підстави перегляду рішень, ухвал, постанов у зв’язку з нововиявленими обставинами:

1. істотні для справи обставини, що не були й не могли бути відомі заявникові;
2. встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильні висновки експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення;
3. скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;
4. встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Підстави для перегляду справи за винятковими обставинами передбачено ст. 354 ЦПК. їх дві: 1) виявлене після касаційного перегляду справи неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одного і того самого положення закону; визнання судового рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, таким, що порушує міжнародні зобов’язання України. Заяви про перегляд рішень і ухвал у зв’язку з нововиявленими та винятковими обставинами можуть бути подані прокурором протягом трьох місяців з дня встановлення обставини, що є підставою для перегляду.

Рішення чи ухвали переглядаються у зв’язку з нововиявленими обставинами судом, який їх постановив, а за винятковими обставинами – колегією у складі суддів Верховного Суду України. Ухвала суду про задоволення заяви про перегляд рішення або ухвали у зв’язку з нововиявленими та винятковими обставинами оскарженню не підлягає. Ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про перегляд рішення або ухвали у зв’язку з нововиявленими обставинами може бути оскаржена прокурором у загальному порядку.

Джерело – глава з підручника:

Курочка М.Й., Каржач П.И. Прокурорський нагляд в Україні: Підручник / МВС України, Луган. акад. внутр. справ ім. 10-річчя незалежності України; [За ред. проф. Е.О. Дідоренка]. – Луганськ: РВВ ЛАВС, 2004. – 424 с.