Зміст, види та генерації бенчмаркінгу

Стратегічне управління будь-яким підприємством у ринковому середовищі, як вже було зазначено раніше, зосереджується на трьох головних питаннях:

• які позиції наше підприємство посідає сьогодні;
• якого становища ми повинні досягнути завтра;
• яким способом це найкраще зробити.

Отже, вихідним пунктом стратегічного аналізу є правильне визначення поточних позицій підприємства на ринку, показників його господарсько-фінансової діяльності, сильних і слабких сторін. Але для того, щоб це зробити, необхідно правильно визначити базу і критерії порівняння, адже стратегічна позиція підприємства у ринковому середовищі – це його позиція щодо конкурентів.

Найкращим інструментом для цього може бути метод об'єктивного порівняння, хоча одних результатів такого порівняння недостатньо, щоб діяти найкращим чином. Протягом останніх років у багатьох країнах успішно використовується метод конкурентного аналізу – бенчмаркінг.

Бенчмаркінг, який іноді називають еталонним тестуванням, визначається таким чином: «Постійний систематичний пошук, впровадження найкращої практики, що призводить до поліпшення продуктивності». Важливою умовою успішного проведення бенчмаркінгу є його проведення на постійній основі, а не періодично, від випадку до випадку.

Розробка стратегії підприємства передбачає обов'язкову реалізацію бенчмаркінгового проекту. Практично неможливо проводити бенчмаркінг без орієнтації на стратегічні заходи підприємства, і навпаки, стратегічне планування неможливо здійснити без бенчмаркінгового аналізу.

Фактично бенчмаркінг – це альтернативний метод стратегічного планування і аналізу не від досягнутого, а відповідно до досягнень конкурентів, тобто орієнтиром у розробці стратегічних планів є не власні досягнення, а найкраща практика конкурентів. Іноді у світовій практиці бенчмаркінг використовується не стільки для формулювання стратегії, скільки для вирішення менш комплексних завдань: зниження виробничих витрат, збільшення ефективності процесу реалізації продукції, раціоналізація організаційної структури тощо.

Можна стверджувати, що бенчмаркінг – це:

• процес безперервного удосконалення;
• визначення сфер, в яких удосконалення дозволить отримати найістотніші результати з ключових питань бізнесу або відносин з клієнтами;
• визначення стандартів там, де нагромаджено найкращий досвід;
• визначення кращих компаній, які дотримуються цих стандартів;
• адаптація і застосування отриманих від такого аналізу ідей з метою приведення бізнесу у відповідність зі стандартами і отримання переваги над ними;
• визначення того, що, на думку споживача, відрізняє звичайний продукт від найкращого продукту.

Бенчмаркінг не повинен бути:

• процедурою, яку виконують формально;
• клонуванням, тобто копіюванням чужого досвіду без урахування стратегії фірми,
• масштабів бізнесу та інших особливостей;
• абсолютизацією стандартів якості та інших ідей, визнаних більшістю;
• єдиним методом отримання відповіді на питання, яким чином збільшити продуктивність бізнесу.

Якщо бенчмаркінг виконується правильно, він дозволяє отримати відповідь не тільки на питання про те, як досягнути поставленої мети, але й на питання: яким може бути наступний рівень? Отже, бенчмаркінг спрямовується у перспективу і допомагає прогнозувати і планувати стратегічні дії на декілька кроків уперед.

Бенчмаркінг здійснюється на двох рівнях:

• Стратегічний бенчмаркінг – процес забезпечення відповідності стратегії компанії ключовим факторам успіху в галузі і стратегіям поведінки конкурентів.
• Операційний бенчмаркінг – більш детальний, ніж стратегічний. Він спрямований на забезпечення переваги над конкурентами (створення конкурентних переваг) у різних функціональних напрямах діяльності фірми – собівартості виробництва, ефективності продажу, дослідженнях і розробках, тощо.

Більше 40% найбільших корпорацій світу використовують різні види бенчмаркінгу. Наприклад, у компанії Тоуота було впроваджену нову систему управління запасами після того, як менеджери компанії відвідали американські супермаркети в 1956 році. Саме спостереження, зроблені у США, стали початком розвитку системи «саме вчасно» у цій японській корпорації.

В економічній літературі виділяють п'ять історичних генерацій бенчмаркінгу.

Перша генерація – реверсивний бенчмаркінг:

• орієнтація на продукт, вивчення технічних переваг продукції конкурентів і впровадження відповідних зміну власному виробництві;
• порівняння характеристик продукту, його функціональних можливостей та рентабельності з аналогічними пропозиціями конкурентів;
• конкурентний аналіз особливостей продукту, орієнтованих на ринок.

Друга генерація – конкурентний бенчмаркінг:

• комплексний підхід, у впровадженні якого лідером була компанія Xerox, особливо в період 1976-1986 рр.;
• порівняння параметрів внутрішніх процесів з конкурентами.

Третя генерація – процесний бенчмаркінг:

• початок вивчення найкращої практики в інших галузях;
• поглиблення вивчення внутрішніх процесів, розширення наукової та інформаційної бази бенчмаркінгу.

Четверта генерація – стратегічний бенчмаркінг:

• систематичний процес оцінки стратегічних альтернатив та підвищення;
• результативності бізнесу через запозичення успішних стратегій від зовнішніх партнерів;
• оцінка перспектив ділового партнерства;
• орієнтація на довгострокове удосконалення;
• внесення фундаментальних змін у бізнес-процеси (реінжиніринг).

П'ята генерація – глобальний бенчмаркінг:

• вивчення досвіду глобальних компаній;
• дослідження питань, пов'язаних з міжнародною торгівлею;
• вивчення можливостей подолання міжнаціональних бар'єрів;
• зменшення різниці між: бізнес-процесами у глобальному середовищі.

На початку XXI століття все більшу популярність завойовують концепції стратегічного і глобального бенчмаркінгу, з допомогою яких провідні компанії посилюють свою конкурентноздатність. Звичайно, ці концепції недоцільно впроваджувати у тих компаніях, які не відчувають у цьому потреби.