Громадський контроль за діяльністю органів внутрішніх справ як засіб забезпечення прав і свобод людини і громадянина в Україні

В Україні забезпечення прав і свобод людини і громадянина є одним із основних завдань процесу реформування українського суспільства, що набуває особливого значення в контексті європейської інтеграції України. Прагнення української держави стати повноправним членом світового співтовариства спрямоване на зміщення векторів діяльності правоохоронних органів з метою першочергового забезпечення ними національних конституційних норм та світових стандартів до тримання прав і свобод людини.

У сучасних умовах ефективне забезпечення прав і свобод людини у правоохоронній діяльності органів внутрішніх справ вимагає концептуально нових підходів , що обумовлюють докорінні зміни організаційно правових засад функціонування органів внутрішніх справ, зокрема гуманізацію діяльності міліції та підвищення її авторитету, побудову відносин між міліцією і народом на засадах партнерства, удосконалення форм, методів та засобів забезпечення прав і свобод людини тощо. Підвищення рівня взаємодії та співпраці органів внутрішніх справ і громадськості необхідно визначити як основне завдання захисту прав і свобод людини. Ця взаємодія має насамперед соціальний характер, а її основою є партнерські взаємовідносини між людьми. Основною причиною виникнення проблем забезпечення прав і свобод людини та громадянина є неефективне налагодження комунікацій або неналежне розуміння поставлених завдань. У деяких випадках до цього призводить небажання співпрацювати для налагодження порозуміння.

Низька оцінка ефективності діяльності міліції стає складовою загальної кризи довіри суспільства до всіх інститутів влади (за даними соціологічного дослідження Лабораторії законодавчих ініціатив та компанії TNS за останні півроку в Україні відбулось падіння рівня громадської довіри до всіх органів влади та до значної кількості соціальних інституцій і, зокрема, до діяльності правоохоронних органів та суду (результати дослідження Євразійського Інституту Свобод в період з 10 листопада по 10 грудня 2010 року в Україні). Так, результати соціологічного дослідження Лабораторії законодавчих ініціатив та компанії TNS в Україні свідчать про негативні тенденції у налагодженні партнерських стосунків «громадянин – правоохоронний орган». Простежується падіння рівня довіри до судів (на 7,3 % до 14,3 %), прокуратури (на 5,7 % до 17 %), міліції (на 7,6 % до 17,4 %), Служби безпеки України (на 6,7 % до 18,3 %), місцевих державних адміністрацій (на 7 % до 25,6 %) та місцевих рад (на 5 % до 30,4 %) та Збройних Сил України (на 3,4 % до 40,1 %).

Численні звернення громадян України до Європейського Суду з прав людини (за даними громадської правозахисної організації Українська Гельсінська спілка з прав людини Україна посідає четверте місце в Європі за кількістю скарг до Європейського суду з прав людини) дають підставу для критичних оцінок рівня захисту їх основних прав та свобод міжнародними інститутами (комісія ПАРЄ «За демократію через право», Європарламент, оприлюднена 08.04.2011 р. щорічна доповідь Держдепартаменту США, в якій значна частина присвячена порушенню прав людини з боку правоохоронних органів в Україні). Такий стан шкодить міжнародному іміджу країни.

З метою забезпечення налагодженого алгоритму співпраці правоохоронних органів та громадськості в Україні було створено Громадські ради при МВС України, ГУМВС України та УМВС України з питань забезпечення прав людини в діяльності органів внутрішніх справ, наприкінці 2005 р. на виконання вимог Закону України «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави» та постанови Кабінету Міністрів України від 15.09.2004 р. № 1378 «Деякі питання щодо забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики,функцію громадського контролю за діяльністю органів внутрішніх справ. Проте про їх діяльності може свідчити той факт, що наведена на офіційному сайті інформація щодо діяльності таких Громадських рад не оновлюється вже третій рік.

Також передбачено здійснення громадського контролю за діяльністю правоохоронних органів у пенітенціарній сфері, що покладено на спостережні комісії, згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 429 від 01.04.2004 р. «Про затвердження положень про спостережні комісії та піклувальні ради при спеціальних виховних установах». Головним напрямом роботи таких спостережних комісій є організація та здійснення громадського контролю за дотриманням прав, основних свобод і законних інтересів засуджених осіб та осіб, звільнених від відбування покарання.

Серед основних чинників впливу на формування негативної громадської думки про діяльність правоохоронних органів, що, в свою чергу зумовлює атмосферу недовіри до правоохоронної системи в Україні, слід виділити:

• високий рівень корумпованості органів внутрішніх справ, перевищення окремими співробітниками міліції своїх службових повноважень, тортури у міліції, співробітників міліції, і т.п., що формує негативні оціночні судження пересічних громадян;
• діяльність міліції орієнтована переважно на захист вищих прошарків суспільства та власних відомчих інтересів, що не відповідає суспільному запиту;
• низький рівень матеріально-технічного та фінансового забезпечення правоохоронних органів.

Також вважаємо, що одним із найбільш важливих завдань реформування органів внутрішніх справ України є покращення стосунків міліції з населенням, забезпечення їх партнерського характеру, оскільки ефективність роботи правоохоронних органів значною мірою залежить від активної позиції самих громадян.

Джерело: Петренко В.В., Омельчук Л.В. «Громадський контроль за діяльністю органів внутрішніх справ як засіб забезпечення прав і свобод людини і громадянина в Україні»