Формування механізму управління конкурентоспроможним потенціалом промислових підприємств

Робота по становленню і розвитку конкурентоздатного потенціалу промислового підприємства повинна йти у напрямі безперервного вдосконалення системи управління виробництвом. Управління конкурентоспроможним потенціалом підприємства є процес, в якому діяльність, направлена на досягнення мети, розглядається не як одноразова, а як серія безперервних, взаємозв'язаних дій – функцій управління, об'єднаних процесами комунікацій і ухвалення рішень, що пов'язують.

Управління конкурентоспроможним потенціалом може здійснюватися як в рамках загальних завдань системи управління підприємства в цілому, так і спеціальною системою управління, що має всі необхідні атрибути, елементний склад, принципи функціонування, структуру, інформаційне, економічне, кадрове, правове і організаційне забезпечення.

У тих випадках, коли управління конкурентоспроможним потенціалом проводиться в рамках загальних завдань управління підприємством, виникають труднощі системного розвитку і використання наявних можливостей. Рішення окремих блоків завдань в рамках функціональних підсистем, що діють, не дає того ефекту, який можна було б чекати при правильному їх поєднанні. В даному випадку виявляється дія кібернетичного закону – емерджентности, виходячи з якого витікає, що нова якість і необхідні результати досягаються на основі налагоджених певним чином зв'язків між елементами, а не шляхом простого підсумовування їх властивостей.

Тому при управлінні конкурентоспроможним потенціалом в рамках загальної системи управління зв'язку між окремими підсистемами, задіяними в управлінні їм, слабкі або повністю відсутні, що і зумовлює низьку ефективність результатів.

Подолати дані недоліки можливо на основі створення спеціального механізму управління конкурентоспроможним потенціалом промислового підприємства (МУКППП).

Механізм управління розглядається в економічній літературі як складова частина системи управління, що забезпечує дію на чинники, від стану яких залежить результат діяльності керованого об'єкту.

В умовах централізовано-планової системи управління економіки термін організаційно-економічний механізм (ОЭМ) управління ототожнювався з господарським механізмом. Господарський механізм трактується як сукупність організаційних структур, спеціальних форм і методів управління, а також правових норм, за допомогою яких реалізуються економічні закони, що діють в конкретних умовах.

До різних областей формування механізму відносяться економіка, управління, планування, організація виробництва. Останнім часом у зв'язку з швидкими змінами в економічному середовищі механізм став об'єктом уваги підприємців, менеджерів, економістів практиків. Теорії питання розробки механізму управління присвячена достатньо багато робіт. Проте, до цих пір ще немає єдності в розумінні щодо змісту і структури внутрішніх взаємозв'язків механізму.

Слід зазначити, що на українських підприємствах процес формування механізму управління конкурентоспроможним потенціалом ще не остаточно відпрацьований. Це можна пояснити недостатністю дослідження даного питання в теоретичному і методичному плані, що визначає необхідність його подальшої розробки.

Виходячи з узагальненого досвіду побудови механізмів управління різними об'єктами, автором пропонується концепція формування механізму управління конкурентоспроможним потенціалом підприємства як окремого специфічного об'єкту управління, що вимагає відповідної системи управління.

У основу концепції проектування механізму управління конкурентоспроможним потенціалом промислового підприємства (МУКППП) п кладена його різносторонність. Механізм, перш за все, включає систему цілей підприємства і їх розподіл між різними функціональними ланками. Сюди ж відноситься склад підрозділів, які знаходяться в певних зв'язках і відносинах; розподіл завдань і функцій по всіх ланках; розподіл відповідальності, повноважень і прав усередині підприємства з питань забезпечення конкурентоспроможності. Важливими елементами механізму управління є комунікації, які є процесом обміну інформацією.

Особливе значення має усвідомлення того, що механізм управління – це завжди групи людей, які вступають у формальні і неформальні взаємодії. Ці взаємодії можуть бути направлені на досягнення мети організації або на чинення опору різним змінам, які завжди супроводжують нововведення, обов'язкові для розвитку і підтримки конкурентоздатного потенціалу підприємства.

Під механізмом управління конкурентоспроможним потенціалом підприємства (МУКППП) розуміється сукупність способів забезпечення взаємозв'язаної діяльності функціональних підрозділів підприємства з метою ефективного використання можливостей підприємства для розвитку його конкурентних переваг в рамках встановленої організаційної структури.

Формування механізму управління допомагає реалізувати конкурентоспроможну стратегію підприємства, яка виробляється залежно від його місії і цілей і направлена на зміцнення положення підприємства на ринку.

МУКППП створює необхідні передумови, для того, щоб працівники підприємства різних рівнів управління дістали можливість моделювати майбутнє свого підприємства, розвиваючи його можливості.

Механізм управління конкурентоздатним потенціалом промислового підприємства є складною категорією управління. Головною характеристикою МУКППП є його націленість на досягнення тих, що стоять перед ним і його елементами цілей.

Механізм управління повинен створюватися з урахуванням певних підходів і принципів. До основних підходів слід віднести: системний і ситуативний підходи.

Застосування системного підходу припускає розгляд всіх елементів системи у взаємозв'язку; визначення цілей і критеріїв функціонування механізму управління і кожного його елементу окремо; узгодження локальних критеріїв і підпорядкування їх глобальному критерію, загальній меті.

Найважливішою вимогою системного підходу є забезпечення однонаправленості цілей всіх елементів системи. Це означає, що для ефективності механізму управління повинна бути задана конкретна, реальна сукупність цілей, що мають пріоритетність співвідношення. Вони повинні мати кількісне вимірювання, що дозволяє оцінити ступінь їх досягнення.

Системний підхід до формування механізму управління конкурентоздатним потенціалом підприємства полягає в наступному: не випускати з уваги жодну з управлінських завдань, без рішення якої реалізація цілей виявиться неповною; виявлення і взаємозв'язок функцій, що забезпечують рішення цих задач по вертикалі і горизонталі.

Використання системного підходу при побудові і функціонуванні механізму управління забезпечує цілеспрямовану і високоефективну взаємодію всіх його елементів. Відповідно до вимог системного підходу МУКППП володіє наступними властивостями:

• цілісність, що припускає, що зміни, заплановані в одній частині системи обов'язково нададуть своє дії на інші;
• подільність – можливість декомпозиції системи;
• відвертість системи – що припускає дію зовнішнього середовища і у відповідь реакцію внутрішнього середовища на них;
• динамізм – безперервний розвиток системи.

Будь-яка організація – це відкрита система, тому зміни, що відбуваються в зовнішньому середовищі, негайно ведуть до у відповідь змін усередині системи, тобто усередині системи закладаються важелі адаптації. При ухваленні управлінських рішень розглядаються тільки чинники, зміну яких надає вплив в конкретній ситуації.

Основними принципами функціонування механізму управління конкурентоздатним потенціалом підприємства є керованість, плановість, адекватність, безперервність розвитку, міжсистемна і внутрішньо системна сумісність, відповідність механізму управління системі, для якої він створений, економічність, зворотний зв'язок.

Керованість – у відповідності, з якою механізм управління конкурентоздатним потенціалом підприємства повинен бути здатним вносити зміни в хід виконуваних робіт. Це припускає, що підсистема, що управляє, має в своєму розпорядженні інструменти дії на керовану підсистему. Дія МУКППП повинна розповсюджуватися на всі рівні управління – від загального керівництва організацій до конкретних виконавців. Це означає, що організаційні елементи управління і функціональні завдання механізму повинні бути присутніми на всіх рівнях управління, мати відповідне правове, мотиваційне і ресурсне забезпечення. Тільки в цьому випадку механізм зможе реально впливати на формування і розвиток конкурентоздатного потенціалу підприємства.

Плановість дій означає, що процес використання і розвитку конкурентоздатного потенціалу повинен бути елементом як стратегічного планування розвитку підприємства, так і поточного планування його діяльності.

Об'єктом стратегічного планування є роботи, пов'язані з проведенням модернізації підприємства, бо вони носять довготривалий характер і вимагають узгоджених дій, направлених на розвиток конкурентоздатного потенціалу. Об'єкт поточного планування більш універсальний, оскільки поточними планами повинен охоплюватися і процес розвитку конкурентоздатного потенціалу підприємства і процес його використання.

Забезпечення цілісності плану роботи механізму управління конкурентоздатного потенціалу підприємства досягається як за рахунок розробки спеціальних цільових планів для механізму управління, так і гармонійного вписування планових завдань механізму в загальний комплекс планових розрахунків розвитку і роботи підприємства.

Адекватність. Цей принцип означає, що механізм управління мінятися відповідно до зміни цілей системи, структури його елементів і т.п., але в той же час він повинен бути стійкий і незалежний від зміни методів і засобів реалізації завдань управління.

Безперервність розвитку. Механізм управління конкурентоздатним потенціалом підприємства, зміст виконуваних робіт, повинні постійно удосконалюватися відповідно до підвищення складності виробництва, появи технічних, організаційних, управлінських інновацій. Принцип «безперервність розвитку» не слід плутати з принципом «адекватність». Механізм управління повинен розвиватися з розвитком системи в цілому, інакше він перестане їй відповідати. Побудова механізму не залежить від приватних змін в системі, а залежить, як вже наголошувалося, тільки від зміни цілей елементів системи.

Міжсистемна і внутрішньосистемна сумісність припускає, що управління розвитком системи повинне йти не у відриві, а в тісному взаємозв'язку зі всіма складними підсистемами управління як цільовими, так і функціональними, а також розвиватися на єдиній організаційній і методичній основі управління.

Відповідність механізму управління системі, для якої він створений, – це означає, що механізм управління повинен охоплювати всі елементи системи, об'єктивно враховувати особливості їх функціонування в умовах конкретного підприємства, реально підходити до можливості їх зміни.

Економічність – іншими словами однієї з провідних цілей функціонування механізму управління повинна бути раціоналізація витрат на управління, забезпечення отримання максимальної економічної ефективності при вдосконаленні управління виробничим потенціалом.

Зворотний зв'язок – цей принцип є універсальним при побудові систем управління. Підприємство як відкрита система постійно отримує інформацію з свого оточення. Це допомагає пристосуватися і робити дії коректувань по виправленню відхилень від прийнятого курсу. Наявність зворотного зв'язку має важливе значення, тому що в процесі здійснення дій, що управляють, на конкурентоздатний потенціал підприємства обов'язково виникають різного характеру відхилення, які вимагають постійного відстежування і корекції. При функціонуванні механізму необхідно контролювати як всі етапи управлінського циклу, так і окремі блоки робіт, пов'язані з формуванням і розвитком конкурентоздатного потенціалу. Контрольні функції повинні бути одними з основних в блоці функціональних завдань механізму управління.

Моделіруємость – його принцип реалізується шляхом управління конкурентоздатним потенціалом відповідно до певної моделі розвитку підприємства, що дозволяє прогнозувати в часі його економічний стан для вибору якнайкращої стратегії конкуренції для досягнення заданої мети при мінімальних витратах ресурсів. Математичні моделі необхідні для вироблення оптимальної стратегії і тактики досягнення заданої мети, що є вельми важливим в умовах ринкових відносин.

Як вже було встановлено, механізм управління конкурентоздатним потенціалом підприємства будується на основі системного підходу. Тому правомірне виділення суб'єкта і об'єкту механізму.

Серед блоків механізму можна виділити статичні і динамічні. До статичних блоків можна віднести правовий і мотиваційний, оскільки вони забезпечують інструментарій роботи механізму.

До динамічних слід віднести блоки – стратегічного управління; економічного забезпечення, організаційно-функціональний; інформаційний і блок управління опором.

Мотиваційний блок забезпечує механізм зацікавленості працівників в досягненні максимальних економічних і соціальних результатів діяльності підприємства. Поняття мотивації означає всю сукупність чинників, механізмів і процесів, що забезпечують виникнення у людей спонук до досягнення життєво необхідних цілей. Таке прагнення припускає активність в мінливому середовищі і вимагає ситуативної реакції. В процесі ситуативного розвитку мотивації оцінюється можливість і визначається спосіб досягнення необхідного результату. Таким чином, мотиваційний блок слід розглядати як впорядковану сукупність мотивів досягнення конкурентоспроможності підприємства.

Правове забезпечення означає створення нормативної бази управління конкурентоспроможністю по напрямах: загальні і приватні нормативи, нормативи оцінки дії чинників зовнішнього і внутрішнього середовища та інші. Елементи правового забезпечення покликані здійснювати регулювання правовідносин між суб'єктами господарювання.

У правовому блоці можна виділити чотири групи правових норм:

• систему правових норм, регулюючих способи дії підприємств (внутрішню організаційно-економічну діяльність) і процеси їх організації;
• систему правових норм, регулюючих правовідношення в процесах виробничо-господарської діяльності: при створенні продукції і технології,
• розвитку виробництва, виготовленні продукції і наданні послуг, в маркетинговій діяльності;
• систему норм, регулюючих правовідношення між органами державної влади і управління підприємствами різних організаційно-правових форм;
• систему норм антимонопольного законодавства.

Слід мати на увазі, що регулюючу функцію виконують не самі норми має рацію, а сформовані в їх рамках мотивація діяльності і відповідні їй економічні і організаційні механізми. Норми має рацію в процесі їх реалізації впливають на склад і дієвість вказаних механізмів.

Об'єкт управління механізму конкурентоздатного потенціалу підприємства складається з виробничого, інноваційного, фінансового, маркетингового, управлінського, комунікаційного, трудового потенціалів, які розглядаються в єдності своїх взаємозв'язків.

Умовою функціонування механізму управління конкурентоздатним потенціалом підприємства є наявність чотири складових його ефективної роботи. До них відносяться, чітко сформульовані цілі роботи механізму; встановлені критерії його роботи; інструменти, за допомогою яких забезпечується робота всього механізму управління конкурентоздатним потенціалом підприємства; ресурси, які дозволяють реалізувати поставлені цілі.

У основі формулювання цілей механізму лежить принцип розгляду його як цілеспрямованої системи, що має глобальні цілі для підприємства в цілому і конкретні для кожної функціональної підсистеми. Постановка цілей на верхньому рівні пояснюється прагненням підприємства до розробки інновацій, виробництва, фінансів, збуту. Конкретні цілі забезпечують досягнення мети вищого порядку ієрархії. Базовим при формулюванні цілей нижчого рівня є програмно-цільовий підхід, при якому дотримується вимога, що вся сукупність функцій, робіт і зусиль підпорядкована досягненню наперед встановленої кінцевої мети, в нашому випадку забезпеченню конкурентоспроможності підприємства.

Наступній ефективності роботи механізму управління конкурентоздатним потенціалом підприємства, що становить, є встановлення критеріїв його роботи. Критерій – це ознака на підставі, якої проводиться оцінка ефективності управління конкурентоздатним потенціалом підприємства. Критерії управління є кількісні аналоги цілей. До таких критеріїв відноситься: рівень конкурентоспроможності підприємства, об'єм продажів, частка ринку, коефіцієнт оновлення асортименту та ін.

Ухвалення рішень про формування і розвиток конкурентоздатного потенціалу підприємства припускає застосування різних інструментів – методів дії на елементи потенціалу для досягнення мети підприємства. Наприклад, ряд матриць як набір інструментів, що дозволяють проводити оцінку потенціалу, або вибирати різні моделі поведінки підприємства залежно від ситуації.

Під ресурсами управління слід розуміти джерела дії на стан відповідних чинників управління Результатом цих дій буде приведення об'єкту управління відповідно до поставлених цілей.

У виробничих системах цими джерелами можуть бути:

• матеріальні ресурси виробничої системи, зокрема грошовий і речовий капітал, а також інвестиційний, виробничий і науково-технічний потенціали;
• соціальний (особовий і колективний) потенціал організації;
• організаційний потенціал виробничої системи.

Ці три джерела не є ізольованими, оскільки формуються в результаті взаємного впливу. Обмеження по ресурсах можуть привести до необхідності перегляду раніше сформульованих цілей роботи механізму.

Рішення нових задач по управлінню конкурентоспроможністю обумовлює цілеспрямовану видозміну всієї системи управління підприємством, особливо в умовах модернізації підприємства. Причому воно зводиться не до створення нових функціональних підрозділів, а передбачає додання наявним ланкам додаткових функцій цільового характеру і не вимагає якої-небудь істотної зміни чисельності в організаційній структурі, що діє.

Механізм управління конкурентоспроможним потенціалом формується на основі поєднання і системної взаємодії певних блоків, що забезпечують його працездатність.

Крім загального взаємозв'язку всіх блоків між ними повинні діяти цільові, семантичні і логічні зв'язки, що забезпечують функціонування механізму. Цільові зв'язки забезпечують зіставність відносної цінності будь-якого курсу дій з їх альтернативним курсом. Семантичні зв'язки визначають смислове значення дій функціональних блоків, направлених на загальну мету – управління конкурентоздатним потенціалом підприємства. Логічні зв'язки дозволяють не тільки структурувати рішення кожній проблем відповідно до поставлених цілей, але і вибрати найбільш ефективний шлях їх досягнення.

Між блоками механізму крім загальних взаємозв'язків, визначуваних його системним характером, формуються зв'язки, що діють на постійній підставі, що обумовлене семантичним зміст цілей створення блоків.

Організаційні зусилля базуються на мотивації і економічному забезпеченні. Програмно-цільовий блок дає завдання економічному блоку.

Правова база є основою для мотивації праці, інформація для вироблення стратегії, аналізу зовнішнього середовища, вивчення свого стану.

Підготовлені альтернативи перетворюються на остаточне управлінське рішення в блоці стратегічного управління, який дає завдання організаційно-функціональному блоку по його реалізації.

Організаційно-функціональний блок забезпечує рішення двох типів завдань, що стоять перед механізмом управління конкурентоздатним потенціалом, - внутрішніх і зовнішніх. Внутрішні задачі стосуються функціонування самого механізму; зовнішні – організації виконання управлінських рішень, що готуються механізмом з питань управління конкурентоспроможністю підприємства.

Зовнішні рішення, забезпечуються делегованими механізму повноваженнями по розпорядженню персоналом і ресурсами, задіяними у формуванні і розвитку конкурентоздатного потенціалу підприємства. Внутрішні завдання по організації функціонування механізму визначаються напрямом зв'язків між блоками, синхронізацією їх взаємодії.

Використовуючи наявні інструменти, організаційно-функціональний блок організовує роботу блоків стратегічного управління, інформаційного, економічного забезпечення по збору, обробці первинної інформації, налагодженню інформаційних зв'язків і системи комунікацій по діагностиці, підготовці альтернатив стратегії конкурентоспроможності. Інформаційне забезпечення припускає проведення робіт у напрямі накопичення і обробки поточної інформації, створення банку ідей по формуванню і розвитку конкурентоздатного потенціалу, що викликає необхідність застосування відповідних інформаційних технологій. Питання інформаційного забезпечення і використання інформаційних технологій – актуальні, їм присвячений ряд методичних розробок і публікацій.

Особливе місце в структурі суб'єкта управління механізму відводиться блоку – управління опором змінам, який, хоч і входить в суб'єкт, повинен розглядатися як окрема складова. Це пов'язано з тим, що основними завданнями цього блоку є подолання опору змінам в об'єкті, пов'язане з управлінською дією механізму.

Підприємства для формування і розвитку свого конкурентоздатного потенціалу повинні час від часу вносити зміни до своєї господарської діяльності. Більш того, потреба в змінах стала виникати так часто, що їх вплив на життєвий цикл підприємства вже не розглядається як виняткове явище, в практиці і наукових дослідженнях все більше уваги приділяється аналізу методів і організаційним можливостям управління змінами.

Концепція управління змінами охоплює всі заплановані, організовувані і контрольовані зміни в області стратегії, виробничих процесів, структури і культури підприємства "менеджмент змін займається" займається специфічними питаннями управління підприємством, включаючи організаційні, кадрові, комунікаційні, інформаційні аспекти. У відповідь на будь-які зміни окремі члени колективу або групи можуть чинити опір.

Під опором розуміється багатогранне явище, що викликає непередбачені відстрочення, додаткові витрати і нестабільність процесу структурних змін. В процесі змін можуть виникати відстрочення початку процесу змін; непередбачені відстрочення впровадження і інші труднощі, які уповільнюють зміни і збільшують витрати в порівнянні із запланованими; спроби саботувати зміни усередині організації.

Крупні стратегічні зміни часто на підприємствах здійснюються без урахування подальшого опору. Вони внесені до плану, дано роз'яснення тим, хто відповідає за їх здійснення. При виникненні затримок і неефективної реалізації стратегії негайно приймаються заходи по регулюванню процесу, але не по відношенню до коріння і джерел опору.

Тому процес управління опором змінам зачіпає формування і розвиток можливостей кожного потенціалу, що становить конкурентоздатний потенціал підприємства.

Робота блоку управління опором змінами при формуванні, збереженні і розвитку конкурентного потенціалу підприємства повинна грунтуватися на наступних принципах: постійний стан готовності до рішучих дій і змін; наявність принципів роботи команди на рівні вищого керівництва, підбір працівників, які уміють створити і донести бачення, місію і цілі організації; делегування повноважень; усунення непотрібних взаємозалежностей, розвиток корпоративної культури, що дозволяє підприємству швидко адаптуватися до змін.

Механізм управління конкурентоздатним потенціалом підприємства забезпечує взаємозв'язок і взаємодія підрозділів підприємства і різних напрямів їх діяльності. МУКППП забезпечує отримання синергічного ефекту в цілому для всієї організації, оскільки створює умови для взаємодії і взаємозалежності багатьох функціональних підрозділів.

Ключовим питанням побудови механізму управління конкурентоздатним потенціалом промислового підприємства є розробка його організаційної структури. У літературі виділяють три типи організаційних механізму: координаційний, централізований і матричний. Кожний з організаційних механізмів має свої особливості.

Координаційний організаційний механізм в основному створюється для структур, що містять велику кількість елементів, що визначає складність взаємозв'язків між ними. Відомо декілька варіантів координаційних організаційних механізмів. Характерні особливості різних варіантів:

• перший – повна стандартизація всіх правил і процедур;
• другою – встановлення ієрархії відповідальності в процесі виникнення проблем;
• третій – планування результатів і проміжних показників для встановлення ієрархічних зв'язків застосовується в тих випадках, коли можливе прогнозування;
• четвертий – формування горизонтальних координаційних організаційних механізмів, коли необхідна взаємодія декількох підрозділів в складних умовах.

Централізований організаційний механізм містить жорстко встановлені зв'язки, за рахунок яких забезпечується повне підпорядкування всіх структурних підрозділів централізованому органу управління. Такий механізм чітко і однозначно фіксує зв'язки між різними рівнями ієрархії, що дуже часто реалізується за допомогою дублювання функціональних підрозділів на подальших рівнях ієрархії, а це нерідко позначається на фінансових ресурсах, необхідних для створення такого механізму і відповідної структури.

Матричний організаційний механізм визначає зв'язки між різними підрозділами, враховуючи подвійну підлеглість структурних одиниць: по вертикалі і по горизонталі.

На практиці якийсь конкретний тип організаційного механізму зустрічається досить рідко. Доцільніша інтеграція різних типів організаційних механізмів залежно від цілей його функціонування.

Тому, керуючись цілями механізму управління конкурентоздатним потенціалом промислового підприємства, пропонується для забезпечення його функціонування створити координаційний орган матричного типу, який здатний здійснювати інтегральні функціональні зв'язки між підрозділами підприємства Діяльність координаційного органу повинна бути підкріплена відповідними регламентами і організаційно-розпорядливими документами, що визначають для даного підрозділу правила діагностики, моніторингу і аналізу конкурентоспроможності, порядок надання керівництву підприємства заходів щодо зміцнення відповідного потенціалу. Основні характеристики структури МУКППП повинні бути наступні:

1. Увесь механізм розчленовується на управління розвитком окремих функціональних потенціалів. Для цього необхідно призначити особу з числа найбільш досвідчених працівників системи, що відповідає за розвиток певної функції. Надалі це обличчя називатиметься відповідальним виконавцем.
2. Відповідальному виконавцеві в області робіт по забезпеченню конкурентоспроможності підкоряються всі працівники, які по своїх обов'язках пов'язані з реалізацією цих функцій.
3. Загальне керівництво МУКППП здійснюється топ-менеджерами підприємства. При керівництві підприємства створюється координаційна рада, в яку входять керівники підрозділів і відповідальні виконавці. За кожним відповідальним виконавцем закріплюються обов'язки по організації аналізу якості реалізації функцій елементів, створюючих конкурентоздатний потенціал, в досягненні певної мети, що відноситься до цих функцій. Підсумки аналізу і його результати обговорюються і затверджуються координаційною радою.
4. Пропонована структура механізму управління конкурентоздатним потенціалом підприємства добре поєднується з самою структурою системи, забезпечує гнучкість управління, націлена на досягнення високої якості управління.
5. Кожен відповідальний виконавець при такій структурі організовує виконання всіх необхідних робіт по управлінню розвитком окремих функцій механізму управління.

В першу чергу, кожен відповідальний виконавець повинен організувати контроль за змінами, що відбуваються, у виробництві і системі управління під впливом множини чинників. Облік змін, що відбуваються, повинен вестися так, щоб кожен виконавець міг швидко отримати необхідні відомості.

Наступний етап – аналіз відповідності якості і рівня управління МУКПП вимогам виробництва. Як методична база проведення такого аналізу можуть служити положення по діагностиці конкурентоздатного потенціалу підприємства і його використання. Методики побудовані таким чином, що можливе розчленовування їх на ряд незалежних спеціалізованих частин, призначених для аналізу окремих елементів, які утворюють конкурентоздатний потенціал підприємства. Таким чином, кожен відповідальний виконавець по виділених елементах має окрему методику. На підставі виконаного аналізу робляться висновку про стан конкурентоздатного потенціалу про використання наявних можливостей, рівень розвитку.

Координаційний орган є центром, що акумулює інформацію з проблеми управління конкурентоздатним потенціалом, формулює конкретні завдання для розробників заходів. Він організовує роботу в двох напрямах: перспективному і поточному. До перспективної роботи відноситься розробка заходів, направлених на підвищення конкурентоспроможності і визначення ресурсів, необхідних для цього. Поточна робота зводиться до контролю і усунення «боїв», що виникають в процесі виробництва. Крім того, координаційний орган забезпечує відповідні підрозділи інформацією по управлінню.

Одному із заходів, направлених на прискорення робіт по управлінню конкурентоздатним потенціалом підприємства, є організація роботи не за «естафетним»принципом, а на основі одночасного паралельного рішення задач, що стоять перед різними підрозділами.

Такий варіант організаційної структури управління має значні переваги, оскільки поліпшується міжфункціональна координація; ефективний контроль над всіма видами діяльності, оскільки вони безпосередньо зв'язані між собою; з'являється значний виграш в часі завдяки інтенсифікації робіт; створюються умови, що дозволяють більш повно використовувати творчий потенціал колективу. Підсумковий аналіз зводиться по всіх елементах конкурентоздатного потенціалу підприємства, і на координаційній раді намічаються заходи стратегічного і поточного характеру щодо зміцнення конкурентних позицій підприємства на ринку.

Таким чином, формування механізму управління конкурентоздатним потенціалом підприємства сприяє отриманню синергічного ефекту в цілому для всього підприємства, оскільки забезпечує взаємозв'язок, взаємодію її підрозділів і різних напрямів їх діяльності. Механізм управління конкурентоздатним потенціалом підприємства – це інструмент, правильне використання якого розширює вузькі міжфункціональні канали підприємства і дає можливість формувати і розвивати конкурентоздатний потенціал.