Дослідження синергізму елементів конкурентоспроможного потенціалу промислового підприємства
Термін «синергетика» походить від грецького «синергос», що означає той, що «разом діє». Саме укладений в цьому слові сенс колективного ефекту дозволив Г. Хакену дати назву новому науковому напряму, пов'язаному з вивченням закономірностей нерівноважних процесів. Ідеї синергетики і навіть сам термін «синергетика» пам'яталися ще в 40-х роках, тобто до «століття кібернетики» Б.Р. Фуллер, визнаний архітектор, фахівець з дизайну, прикладного мистецтва і додатку математики, назвав синергетикою вчення про самоорганізацію систем, але свою книгу "Синергетика" опублікував тільки в 1982 р.
Синергетика займається вивченням процесів самоорганізації, стійкості і розпаду структур різної природи, що формуються в системах, далеких від рівноваги. Вони є загальними для всіх систем: біологічних, технічних, соціально-економічних, якими і є будь-які підприємства.
У 60-х роках для оцінки взаємозв'язку видів діяльності усередині організації була запропонована робоча концепція синергізму, яка по первинному сенсу була переходом від принципу економії па масштабах виробництва до ширшого принципу стратегічної економії на масштабах діяльності на основі взаємної підтримки різних стратегічних зон господарювання.
Класик менеджменту І. Ансофф, який одним з перших застосував концепцію синергізму до проблем стратегічного управління організаціями-конгломератами, вважає, що переваги синергізму визначаються як "2+2=5", т тобто сумарна віддача всіх капіталовкладень організації вища, ніж сума показників віддачі по всіх її відділеннях (або СЗХ) без урахування переваг використання загальних ресурсів і взаємодоповнюваної.
Останніми роками концепція синергізму отримала ширше тлумачення.
Синергізм, синергія – варіант реакції на комбіновану дію два або декількох чинників, що характеризується тим, що цю дію перевищує дія, що надається кожним чинником окремо. Синергетичний ефект розглядається як варіант реакції організації на комбіновану дію два або декількох чинників, що характеризуються тим, що ця дія перевищує те, яке виявляється кожним чинником окремо.
Таким чином, значення концепції синергізму для дослідження процесу стратегічного управління конкурентоздатним потенціалом промислового підприємства полягає в тому, що вона допомагає вивченню сили взаємозв'язку елементів, створюючих КППП, і дозволяє на цій основі забезпечити ефективні управлінські рішення, направлені на розробку стратегій розвитку найбільш значущих потенціалостворюючих елементів.
Пропонована методика діагностики елементів, створюючих конкурентоздатний потенціал підприємства, дозволяє не тільки проводити їх кількісну оцінку, але і досліджувати наявність взаємозв'язку при змінах, що виникають в елементах.
Через системний характер всіх процесів, що протікають у внутрішньому і зовнішньому середовищі, відбувається взаємний вплив змін, що відбуваються в будь-якому елементі конкурентоздатного потенціалу. Тобто ідея оцінки конкурентоспроможності підприємства, що дозволяє виробити реальну стратегію забезпечення конкуренції, полягає в обліку взаємного впливу елементів.
Визначити і оцінити цей взаємний вплив задоволено складно. Тут є декілька проблем. Одна з них – наскільки глибоко – потрібно враховувати цей вплив, тому що є первинний, вторинний і N-ефект. Дослідження показали, що зміна характеристик в елементі А викликає зміну в елементі Б, а виникаючі зміни в елементі Б викликають зміни в елементі З, і величина цих змін прагне до убування, тобто зміна в Би сильніше, ніж в З, а в елементі N будуть ще менший, ніж чи в С. Необходимо будувати таку складну систему показників і формувати методику, яка розраховуватиме величину взаємного впливу змін на елемент N або досить зупинитися на елементі Б і З? Відповісти на це питання можна шляхом конкретних досліджень, розрахунків і оцінки величини впливу змін у кожному конкретному випадку.
Наявність взаємного впливу може бути визнана, якщо воно точно встановлене різними методами. Наукові дослідження останніх років говорять про те, що методичні рішення найважливіших економічних питань пов'язані з широким використанням математико-статистичних, а також евристичних методів.
Кожний з методів має свої достоїнства і недоліки, досить детально описані в літературі. Для цілей нашого дослідження необхідний симбіоз цих методів.
Математико-статистичні методи реалізуються, зокрема, на основі апарату кореляційного і регресійного аналізу з метою виявлення наявності і сили взаємозв'язку, характеру залежності між елементами. Моделі кореляційно-регресійного аналізу належать до стохастичних. З їх допомогою встановлюється наявність не строгих, функціональних, але все таки досить зв'язки, що ясно виявляються, між явищами. Кореляційний аналіз дозволяє встановити наявність або відсутність зв'язку між окремими величинами. На його основі можна визначити, якою мірою зміна економічного показника обумовлена впливом даного чинника. Регресійний аналіз вирішує задачу побудови конкретного виду залежності за допомогою математичної функції і дає різні оцінки її точності. Він дозволяє встановити закономірність зміни середнього значення економічного показника залежно від величини чинника. Рівняння регресії виражає цю залежність математично, а лінія регресії – графічно.
Оскільки на підприємстві не завжди є достовірна статистична інформація, що описує вибрані параметри підприємств-конкурентів, рекомендується використовувати евристичні методи, які засновані на використанні професійного досвіду експертів. Застосування евристичних методів дозволяє провести експертний прогноз вирішення проблеми, пов'язаної з оцінкою розвитку аналізованих ситуацій і очікуваних результатів альтернативних варіантів рішень.
Зокрема, при проведенні діагностики КППП незалежні експерти зможуть провести за допомогою аналізу змін різних сторін діяльності підприємства якісну експертизу і оцінити силу взаємозв'язку між змінами, що відбуваються в елементах, створюючих конкурентоздатний потенціал промислових підприємств.
Дослідження проводилося за даними роботи ЗАТ «Луганський трубний завод» за 1994-1999 гг. За середньорічним обсягом виробництва сталевих труб малих діаметрів (17-108 мм) завод займає одне з перших місць в Україні. На заводі заснований випуск водогазопровідних труб з цинковим покриттям, профільних труб для різних металоконструкцій, деталей транспортних і сільськогосподарських машин, початий випуск елементів будівельних лісів. У 1997 році освоєно виробництво карданних труб.
В даний час, не дивлячись на те, що підприємство активно здійснює інноваційну діяльність, освоює нові вироби, воно все ж таки зазнає труднощі з формуванням конкурентоздатного потенціалу. Основними конкурентами ЗАТ "Луганський трубний завод" є Дніпропетровський завод «Комінмет» і Таганрозький трубний завод.
Для визначення кількісного значення елементів, створюючих конкурентоздатний потенціал, використовувалися показники об'єму виробництва і реалізації продукції, при цьому розрахунки проводилися як по підприємству в цілому, так і по окремих видах продукції. Такий підхід правомірний, оскільки підприємство має наочну спеціалізацію виробничих підрозділів.
Динаміка елементу, що характеризує виробничий потенціал ЗАТ «Луганський трубний завод» визначалася наступними цифрами: завод контролював в 1997 г. 9,5% українсько-російського ринку сталевих труб електрозварювань, а в 1996 ця цифра складала – 11,7%, таким чином, показник, використовуваний для формування бази даних при проведенні кореляційно-регресійного аналізу складав, – ((9,5-11,7)/11,7)?100%=-18,8%. Базою для розрахунку показника послужив в даному випадку 1996 р.
Використання такого підходу до створення бази даних забезпечує зіставність порівнюваних показників, визначення чутливості до змін, що відбуваються, і обумовлює можливість проведення кореляційно-регресійного аналізу. Проведені кореляційно-регресійні дослідження показали, що спектр взаємозв'язку між різними елементами коливається від повної її відсутності – до сильного взаємозв'язку.
Так, наприклад, зміни інноваційного потенціалу мають слабкий характер взаємозв'язку із змінами, що відбуваються у виробничому потенціалі (Ккор=0,36), а зворотний зв'язок, представлений взаємозв'язком змін виробничого потенціалу на інноваційний, – впливає сильніше (Ккор=0,597). Це логічно, оскільки при прийнятій методиці розрахунку показників позитивні зміни в інноваційному елементі укріплюють конкурентоздатний потенціал підприємства і прямий вплив на виробничий потенціал виявляється тільки при впровадженні технологічних інновацій. Активізація виробничої діяльності або її зниження впливає на базу інноваційної діяльності. Інноваційна діяльність включає роботи, пов'язані з підготовкою до випуску нової продукції, впровадженню нових технологій у виробництво і управління, модернізацію виробництва, що діє, проведення НДДКР.
Зміни у виробничому елементі конкурентоздатного потенціалу підприємства, означає збільшення або зменшення об'єму виробництва, тобто зміна в потребі інноваційних розробок, сфері їх застосування. Такі тенденції визначають сильніший характер взаємозв'язку елементів.
Таким чином, для побудови системи підтримки ухвалення рішень обліку взаємного впливу елементів, створюючих конкурентоздатний потенціал підприємства, при виникненні змін в них слід звернути увагу на ряд залежностей, які, як показав кореляційно-регресійний аналіз, потрапляють в ранг сильних. Решта залежностей і сили їх взаємозв'язку може враховуватися в міру необхідності.
Проведені дослідження дозволили виявити основні типи залежностей між даними параметрами. Спостерігаються наступні види залежностей: лінійна і поліномінальна.
Як видно з приведених даних, переважають залежності лінійного типу. Інтенсивність зв'язку в цьому випадку, характеризується кутом нахилу прямої до осі ординат. Частина залежностей проходить через вісь координат, інші – мають зсув по осі ординат.
Складніший характер мають поліномінальні залежності. Поліноміальні залежності зустрічаються двох видів – що мають і не мають точки екстремуму. Вони характерні для взаємозв'язків інноваційного, фінансового, в окремих випадках виробничого, елементів, створюючих конкурентоздатний потенціал підприємства.
Для взаємозв'язків між виробничими і фінансовими; інноваційними і виробничими; інноваційними і комунікаційними; фінансовими і виробничими елементами, створюючими конкурентоздатний потенціал підприємства, характерні залежності з крапками, що визначають зміни еластичності зв'язку. Наприклад, залежність виробничого елементу і фінансового має дві точки різкої зміни еластичності: при значенні темпів зниження фінансового потенціалу на 10% еластичність падіння виробничого потенціалу різко збільшується; при зміні фінансового потенціалу, більш ніж на 30%, темпи зростання промислового потенціалу починають збільшуватися.
Залежність інноваційного і виробничого елементів характеризується однією точкою перелому лінії тренда. Такий характер залежності має певний економічний сенс. Збільшення об'єму виробництва підприємства і його контроль над ринком не може бути успішним протягом тривалого часу без активізації інноваційної діяльності, що припускає освоєння нового виду продукції або нових технологій. Акценти в інноваційній діяльності визначаються орієнтацією підприємства на реалізацію конкурентних стратегій, таких як лідерство в зниженні витрат, диференціація і ін. Тому при зростанні об'ємів виробництва відбувається нарощування зусиль підприємства в інноваційній діяльності, що і визначає характер кривої.
Залежності, що мають високий Ккор. і точки екстремуму отримані при дослідженні взаємозв'язків інноваційний – фінансовий елементи, і навпаки. Наявність точки екстремуму можна інтерпретувати як наявність оптимальна або максимально несприятливих співвідношень темпів зміни в оцінних показниках фінансового і інноваційного елементів, створюючих конкурентоздатний потенціал підприємства.
Спостерігається точка локального екстремуму оптимального співвідношення зниження темпів зростання фінансових можливостей підприємства і його інноваційних зусиль. Це пояснюється тим, що для початкової стадії погіршення фінансового положення підприємства характерна активізація використання наявного інноваційного потенціалу – готових розробок за технологіями, модернізацією виробництва сподіваючись на поліпшення фінансового положення підприємства.
Така ситуація була характерна для промислових підприємств України на початку дев'яностих років. Цей період характеризується загальним погіршенням фінансового положення підприємств. Промислові підприємства відреагували на цю ситуацію швидким освоєнням нової продукції, розробки якої вже були на підприємствах. Наприклад, Луганський верстатобудівний завод освоїв випуск настільних деревообробних верстатів, ліній по виробництву мисливських патронів.
Цікавий той факт, що, як показали дослідження, таке ж збільшення фінансового потенціалу (6-7%) приводить до появи негативної точки екстремуму. Це пояснюється тим, що поява нових фінансових ресурсів, використовуваних підприємством для вирішення поточних питань, може викликати у менеджерів тимчасове відчуття заспокоєння, яке, якщо не підтримувати досягнуті позитивні тенденції, швидко проходить. Прикладом, підтверджуючим таке положення, є ситуація, в якій знаходилися Стахановський вагонобудывний завод, СП "Інтерсплав". Виконуючи крупні експортні замовлення і отримавши першу валютну виручку, підприємства використовували її на закупівлю для своїх працівників імпортних товарів, понизивши тим самим кількість засобів, які можна було направити на поповнення інноваційного потенціалу.
Як видно з характеру залежності, подальше збільшення темпів зростання виробничого потенціалу веде до нарощування інноваційної активності, яка досягає позитивного екстремуму при значенні Пп 30-35%. Зворотна залежність має аналогічні тенденції, з'ясовні схожими економічними процесами.
Таким чином, проведені дослідження дозволили за допомогою статистичних методів створити достовірну базу даних, яка дає можливість визначити силу взаємозв'язку між елементами, створюючими конкурентоздатний потенціал промислового підприємства.