Правопорушення у сфері економічної діяльності
Розвиток суспільного розподілу праці супроводжується підвищенням рівня спеціалізації і кооперації виробництва. Сьогодні великі промислово-фінансові групи у своїх структурах нараховують сотні і тисячі фірм, підприємств, установ, які функціонують в сфері виробництва, торгівлі, фінансів.
Окрім цього, вони мають десятки тисяч підрядників і субпідрядників. Все це породжує велику кількість взаємних економічних зобов'язань, що випливають з купівлі-продажі сировини, напівфабрикатів, комплектуючих, товарів і послуг, кредитних і лізингових операцій, оренди тощо. Ці економічні відносини набувають форм зобов'язального права.
Порушення взаємних економічних зобов'язань партнерами з економічної діяльності складає економічну небезпеку для нормального функціонування фірм, підприємств, установ, обертається для них конкретними втратами доходів, збитками. Обсяг втрат суб'єктів економічної діяльності внаслідок цих подій залежить від масштабів економічної діяльності і ступеню реальної небезпеки внаслідок порушення зобов'язань. Правовий аспект економічної небезпеки у сфері зобов’язального права, коли порушуються зобов'язання суб'єктами економічних відносин, набуває форми або провини, або злочину. Порушення зобов'язання має місце також і тоді, коли партнер не виконує власні зобов'язання за обставин, що навіть не залежать від нього, і він не мав наміру погіршити становище, завдати втрат іншому партнерові.
З іншого боку, партнер може не виконувати власні зобов’язання з наміром збільшити власні прибутки за рахунок іншого або причинити йому таким чином шкоду. Ця форма небезпеки економічної діяльності кримінальним правом розглядається як злочин, хоча з точки зору безпеки тут може бути і провина і злочин, що може бути визначено обсягом заподіяної шкоди.
Суб’єктами зобов'язального права є учасники господарчого процесу. Між ними з приводу укладання та виконання угод виникають зобов'язання з надання послуг, продажу товарів та після продажного обслуговування, з угод комісії, зберігання, доручення і страхування, кредитів і ведення банківських рахунків.
Варто звернути увагу, що в цю підсистему відносин входять і зобов'язання між суб'єктами економічної діяльності з приводу власності, що виникають з конкретних обставин здійснення володіння, користування і розпорядження майном. В угодах з цих конкретних відносин передбачають добровільне обмеження власних прав з боку власника і надбання прав власності володільцем. Сутність економічної небезпеки з порушенням зобов’язальних прав відносно власності розглянута вище.
Зобов’язальні економічні відносини, а також права і відповідні обов’язки виникають і у відносинах юридичних і фізичних з державою. Порушення їх також викликає економічну небезпеку в різних формах порушень права.
Факт реєстрації фірми, підприємства з боку держави означає, що вона також бере на себе зобов'язання формувати для них належні умови економічної діяльності і порушення їх несе небезпеку для фірми, що визначається, наприклад, законами про підприємство, підприємництво та ін.
Зміст зобов'язань учасників сумісної економічної діяльності визначається офертами, акцептами і угодами в цілому. Угоди можуть визначати і обсяг виконання зобов'язань учасниками. Він може бути повним, частковим або солідарним (коли зобов’язання виконуються декількома учасниками з одного боку, з обох сторін).
Економічна та правова практика здійснення сумісної господарчої діяльності сформувала різні засоби забезпечення зобов’язань. Це, передусім, застава, задаток, гарантія, поручництво, неустойка (недотримка), юридична відповідальність винного і поновлення прав потерпілого.
В умовах широкого розповсюдження прихованої економічної діяльності часто має місце протиправне підприємництво, коли економічна діяльність в обсязі за визначеними законом межами відбувається без реєстрації, без патенту, ліцензії і супроводжується спричиненням державі і суспільству фінансових, матеріальних та інших збитків і втрат.
Як різновид протиправного підприємництва має місце протиправна банківська діяльність, коли здійснюються операції з легалізації доходів, одержаних протиправним шляхом, взаємних розрахунків і надання кредиту між суб'єктами нелегальної і кримінальної економічної діяльності.
Наступним злочином в економічній діяльності є фіктивне підприємництво, коли створюється фірма, підприємство, банк, інша комерційна організація без наміру здійснювати визначену в статуті підприємницьку чи банківську діяльність. Така законна з форми, але злочинна в сутності фальшива фірма створюється для легалізації доходів, які отримані незаконним шляхом, укриття доходів від оподаткування, отримання кредитів без наміру повернення, використання майна і доходів для здійснення інших економічних і кримінальних злочинів.
Протиправне підприємництво, протиправна банківська діяльність або створення фіктивних фірм, банків, установ об’єднує загальна риса - корисливий намір з метою, що руйнує суспільство та економічний устрій, і вводить їх в ранг економічного злочину. Порушення зобов'язальних прав відбувається відносно держави, юридичних і фізичних осіб.
Значна кількість порушень зобов'язальних прав має місце у взаємних відносинах між юридичними особами. Передусім, це стосується зобов'язань з кредитних угод. У цих межах порушення права відбувається внаслідок отримання кредиту або пільгових умов кредиту шляхом надання кредитору невірних відомостей про господарчий стан, суспільний і правовий статус позичальника.
Другою складовою цієї правової форми економічної небезпеки є ухилення, а також злісне ухилення позичальника від повернення кредиту, сплати належних відсотків кредитору, а також оплати цінних паперів (державних облігацій, чеків, акцій, ощадних книжок на пред'явника тощо), після судового рішення, яке підтверджує кредиторську заборгованість і зобов'язує погашення її з боку боржника. Нормальному функціонуванню економіки перешкоджає ухилення позичальників від сплати боргів з кредитів. Об'єктивна сторона цієї небезпеки полягає в тому, що обмежує можливості кредитора здійснювати розрахунки з іншими партнерами. Цей вид небезпеки в Україні набрав масового характеру, можна вважати, що існує криза неплатежів.
Сучасний стан і розвиток суспільного виробництва супроводжується таким явищем як концентрація і централізація виробництва, що віддзеркалюється в монополізмі і формуванні ринків обмеженої конкуренції, або взагалі неконкурентних ринків. Конкретна правова форма економічної небезпеки розвитку цього явища набуває форми монополістичних дій з обмеження конкуренції можливих суперників. Сутність її виявляється у встановленні з боку монополії, олігополії або монополістичної фірми монопольно високих або монопольно низьких цін, розділу ринків, усунення із сфер впливу конкурентів, позбавлення конкурентів енергетичних ресурсів, сировини, інформації, обмеження і доступу на ринок не тільки економічними методами, а й застосуванням насильства або загрозою насильства стосовно конкурентів.
Дуже небезпечною формою економічного злочину є примушення юридичної чи фізичної особи до угоди або відмови від угоди під загрозою застосування насильства чи розповсюдження про неї відомостей, які можуть причинити суттєву шкоду їх законним економічним чи моральним інтересам. Цей вид економічного злочину відрізняється від вимагання тим, що не передбачає безпосередньої передачі майна або прав на майно.
Намір передбачає отримання непрямих вигод від факту примушення до угоди чи відмови від угоди того чи іншого суб'єкту.
Наступна група окремих економічних небезпек в формі конкретних правових порушень і злочинів пов'язана з оманові партнера, споживача, постачальника тощо. Передусім, це порушення державних і міжнародних вимірів та стандартів з метою омани покупців. Ця небезпека в нашій країні набрала масового характеру, сформувала деформований менталітет не тільки серед продавців, але й покупців, які в масовому порядку погоджуються з фактом їх омани. Незначні самі по собі в кожному конкретному випадку обміри і обваження розхитують моральні устої суспільства, складають фон для здійснення тяжких економічних злочинів.
В межах цієї групи економічних правопорушень особливе місце займає порушення правил виготовлення і використання державних пробірних клейм. Ювелірні та інші побутові вироби з дорогоцінних металів, які призначені для продажу чи виконані на замовлення, повинні відповідати державним пробам. Державне пробірне клеймо – це спеціальній знак, якій підтверджує вміст дорогоцінного металу у виробі. Несанкціоноване виготовлення, збут чи використання, підробка державного пробірного клейма з корисливою метою, а також його використання без відповідної санкції в корисливих цілях складає основу економічного злочину, який завдає великої шкоди державі. Таврування виробів з дорогоцінних металів державним пробірним клеймом є засобом охорони державної валютно-фінансової системи. Тому виготовлення і використання державного пробірного клейма з корисливою метою є злочином з наміром.
Підробка державних пробірних клейм йде поруч з незаконним обігом дорогоцінних металів, природних дорогоцінних каменів. Злочин може мати місце внаслідок незаконних угод з приводу дорогоцінних металів і каменів, їх транспортування пересилки і переробки. Також економічним злочином проти держави вважається приховування добутих з надр дорогоцінних металів і каменів, ухилення від обов'язкового їх продажу державі В іншому разі порушується монопольне право держави розпоряджуватись добутими з надр дорогоцінними металами і камінням, в наслідок чого несе втрати казна.
Значну економічну небезпеку складають злочини, що пов’язані з чужого оманою покупця, внаслідок підробки продукту або послуги, використання товарного знаку, фальсифікація якості товару або послуги, обмірювання і обважування покупців. Ця підгрупа правопорушень є найбільш розповсюдженою. Цим недобросовісним і злочинним методом збагачення широко користується малий і середній бізнес. Підроблюються вироби харчової і лікеро-горілчаної промисловості, фармацевтичної, легкої та інших галузей економіки. Дуже привабливим для підробки з боку малого і середнього бізнесу є виготовлення електронних і механічних годинників, предметів мистецтва, комп’ютерів і програмного забезпечення комп'ютерів, видавничої продукції. Підробляються навіть концерти відомих артистів.
Близько до цієї групі злочинів стоять зловживання і омана інвесторів при емісії цінних паперів і підробка грошей. Злочин має місце, коли емітенти, з метою залучення більшої кількості грошей при первинному випуску акції в обіг, навмисно надають недостовірну інформацію в рекламі і проспектах щодо умов емісії. Це може бути і в тому разі, коли приймається рішення про додаткову емісію акцій з метою розведення капіталу. При цьому наглядова рада і правління АО можуть вводити в оману не тільки інвесторів, а і звичайних акціонерів. Омана в цьому випадку призводить до зменшення реальної вартості акцій, рівня дивіденду, перерозподілу пакетів акцій, доходів тощо. За злочини такого роду сьогодні всі країни світу встановлюють сувору кримінальну відповідальність.
Важливою складовою цієї групи економічних злочинів є виготовлення, підробка і збут фальшивих грошей і державних цінних паперів. Цей вид економічного злочину розхитує грошово-кредитну систему держави, перерозподіляє доходи і багатство країни і є дуже небезпечним з економічної точки зору. У всіх країнах світу він є одним з найтяжчих злочинів проти держави і тягне сувору відповідальність.
З розвитком системи «електронних грошей» значного розповсюдження набуває підробка, виготовлення і збут кредитних , карток, розрахункових карт та інших платіжних документів. Цей вид економічного злочину за змістом дорівнює виготовленню і підробці грошей і державних цінних паперів. Кредитна і або розрахункова картка у сфері товарно-грошового обігу виконує ті ж самі функції, що і звичайні гроші. За їх допомогою реалізуються такі функції грошей, як купівельній засіб, засіб платежу, засіб заощадження і засіб збереження вартості. Не випадково ці види платіжних і розрахункових документів називаються «електронними грішми». Вони включені до складу монетарної маси кожної країни як безготівкові гроші. Сутність їх від цього не змінюється і тому законодавець за підробку, виготовлення і збут повинен встановити таку ж саму відповідальність, як і за готівкові гроші(з точки зору економічної безпеки не зовсім зрозуміла менша відповідальність за підробку платіжних карток у порівнянні з підробкою грошей. Див. Кримінальний кодекс України, ст.ст. 199, 200).
Окрему групу економічних злочинів у грошово-кредитній і валютній сферах складає несанкціоноване використання комп'ютерних мереж для переказів грошей та інших активів з рахунку на рахунок. Сьогодні комп'ютерні злочини цього типу набули дуже широкого розповсюдження. Коли без санкції власника рахунку комп'ютерний хакер чи інший злочинець використовує його гроші для власних цілей, ці дії адекватні крадіжці. Особливу небезпечність цій групи злочинів надає світове розповсюдження комп'ютерних мереж, відносна легкість їх здійснення. Шахрайство проти банків обертається збитками на порядок вищими в порівнянні з пересічним грабунком, але комп’ютерна крадіжка, в свою чергу, завдає збитку на порядок вище в порівнянні з банківським шахрайством.
Наступна група злочинів в сфері економічної діяльності пов’язана з ухиленням від сплати податків, митних платежів, страхових внесків і неповерненням з-за кордону валютних коштів. Ухиляння суб'єктів господарювання від сплати податків посягає на стабільність фінансової системи держави. Як злочин - кваліфікується несплата податків в значних розмірах (більш 100 неоподаткованих мінімумів заробітної плати), але ця кваліфікація суб’єктивна. Об'єктивна сторона злочину полягає в завданні суттєвих втрат державному і місцевим бюджетам, сприянні формуванню тіньової і кримінальної економіки.
Теж саме стосується також і внесків до соціальних позабюджетних фондів. Ці внески в усіх формах призначені для пенсійного забезпечення, соціального страхування робітників відповідно до чинного законодавства. Порушення законодавства, що визначає порядок їх функціонування, має наслідком руйнацію системи соціального забезпечення і страхування. В моральному аспекті - це створення передумов для жебрацького стану пенсіонерів, інвалідів, дітей, безробітних та інших верств населення. Як і ухилення від сплати податків, цей вид злочинів є ознакою формування і розвитку тіньової економіки.
Поряд з ухиленням від сплати податків і внесків до позабюджетних соціальних фондів як посягання на фінансову систему держави, небезпеку складає несплата митних платежів і неповернення валюти з-за кордону. Об'єктивну сторону злочину складає крадіжка державних коштів, розхитування фінансової системи держави, розвиток тіньової економіки.
Дуже суттєвою формою економічної небезпеки і злочину є доведення до банкрутства, фіктивне банкрутство і приховування стійкої фінансової неспроможності. Як відомо, під банкрутством розуміється нездатність суб'єкта господарювання здійснювати платежі до бюджету і позабюджетних фондів, а також виконувати зобов'язання з повернення позичок кредиторам. Доведення до банкрутства створюється власником, менеджером в особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, має намір завдати значних економічних втрат партнерам, Злочин характеризується навмисним створенням ситуації неплатоспроможності, яка використовується для несплати боргових зобов'язань, перерозподілу власності, доходів тощо. Часто доведення до банкрутства використовується для перерозподілу майна, тобто скоєння злочинів проти власності.
Під фіктивним банкрутством розуміється за відомо неправдива заява засновника, власника або посадової особи суб'єкта підприємництва про неплатоспроможність і фінансову неспроможність виконання вимог кредиторів і бюджету. Метою є введення в оману кредиторів, державні органи, акціонерів, партнерів з підприємництва, а також перерозподілу власності і доходів, приховування інших економічних злочинів.
Якщо доведення до банкрутства і фіктивне банкрутство спрямовані на ухилення від задоволення фінансових претензій держави і кредиторів, то приховування стійкої фінансової неспроможності, коли відповідальними особами підприємства засновником, власником або іншою посадовою особою, - умисно приховується стійка фінансова неспроможність шляхом подання недостовірних відомостей, спрямовано на отримання нових фінансових та кредитних засобів від партнерів. Всі ці порушення пов'язані з приховуванням інформації про фінансовій стан фірми.