Відносне перенаселення

Відносне перенаселення – частина працездатного населення суспільства, яке не може продати свою робочу силу і стає безробітним. Таке перенаселення називають відносним, оскільки в економіці розвинутих країн світу значною мірою не використовуються виробничі потужності (рівень їх завантаження становить приблизно 75-80%). Мільйони людей живуть нижче офіційно встановленої межі бідності, в т. ч. чимало голодуючих, яким потрібні додаткові товари і послуги, мільйони безробітних, які хочуть працювати, але вони зайві порівняно з попитом.

Відносне перенаселення існує в таких основних формах, плинне, аграрне і застійне. Плинне пов'язане з фазами економічного циклу (під час кризи кількість безробітних зростає, а в часи пожвавлення й піднесення – зменшується). Так, в Англії частка безробітних в1913 становила 2,3%, в 1921 – 14,8, в 1931 – 21,5%. Ця форма перенаселення існувала і в умовах глибокої економічної кризи в Україні в 90-х та інших пострадянських країнах. В Україні кількість офіційно зареєстрованих безробітних на початок 1998 становила 1 млн. осіб, а приховане безробіття (працівники, які перебувають в неоплачуваних відпустках або працюють неповний робочий день, тиждень тощо) сягнуло 40% від загальної кількості робочої сили. Аграрне перенаселення ще називають прихованим, оскільки воно має сезонний характер і не всі працездатні мешканці села можуть знайти постійне місце роботи. Застійне перенаселення характеризується нерегулярністю зайнятості й охоплює робітників відмираючих галузей і професій.

Характерним для відносного перенаселення у розвинутих країнах Заходу (і значно меншою мірою в пострадянських країнах) в сучасних умовах є безробіття людей із середньою і вищою освітою, значна кількість безробітних, які не реєструються на біржі праці, зростання кількості безробітних серед національних меншин тощо. Наявність і розвиток цих форм відносного перенаселення означає зростання кількості безробітних у розвинутих країнах світу. Так, у країнах Організації Економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), до якої входять 28 найрозвинутіших країн світу (крім Росії), у 1961-70 було 9 млн. безробітних, у 1971-80 – 16,1 млн., у 1981-90 – 26 млн., у 1997 – до 50 млн. Швидкими темпами зростало безробіття і в пострадянських країнах та державах Східної Європи у 90-х XX ст.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.