Відсоток

Відсоток (лат. pro centum – на сотню, сота частина якого-небудь кількості або числа) – плата за користування різноманітними формами кредиту (банківського, комерційного споживчого, державною, іпотечного, ломбардного, коротко- і довготермінового та ін.). Відсоток виник у період розпаду первіснообщинного ладу і зародження рабовласницького.

Комплексне визначення сутності відсотка, в т.ч. його рівень, залежить насамперед від панівного типу власності в межах певного суспільного способу виробництва, від основної форми кредиту. Так, за рабовласницького і феодального способів виробництва провідною формою кредиту був лихварський кредит, який органічно поєднувався з відповідними типами власності та формами їх економічної реалізації. Головними позичальниками тут були клас рабовласників і феодалів, які брали кредит насамперед для паразитичного споживання. Це було однією з вагомих причин високих відсотків за лихварський кредит. Хоча позичальниками кредитів були також селяни й ремісники і брався він для інших цілей, високий висоток за кредит для панівних класів значною мірою впливав на величину відсотку для дрібних виробників. За капіталізму кредит надається передусім для задоволення потреб дієвого капіталіста. Тому величина відсотку неповинна придушувати потреб підприємницького капіталу, має певною мірою узгоджуватися з величиною підприємницького доходу. На величину відсотку вагомий вплив мають умови конкурентної боротьби між різними групами капіталістів та інші чинники (див. Відсоток позичковий). У розвинених країнах світу доходи банків у формі відсотків становлять значні грошові суми. Так доходи від відсотків Німецького федерального банку 1993 становили 24,5 млрд. марок, а витрати за відсотками – 3,4 млрд. Установлена ним дисконтна ставка дорівнювала 8% в лютому 1993, а за ломбардним кредитом – 1%. Дисконтна ставка НБУ в листопаді – першій половині грудня 1994 становила 300%, від другої половини грудня 1994 до березня 1995 – до 250%, у березні–квітні того ж року –170%, з травня по серпень знизилася з 96 до 60%, до кінця року знову зросла до 110%, а за перші чотири місяці 1996 зменшилася до 70%. Наприкінці 1998 вона становила понад 80%. Високі відсоткові ставки спричинили загострення платіжної кризи, погіршення фінансового стану підприємств, зменшення їх середньої абсолютної ліквідності Так, у 1994 борги підприємству 12 разів перевищували наявні на їхніх рахунках кошти, а в 1998 – обсяги ВВП.

Відсоткове число – підсумований залишок коштів з особового рахунку за певний період, на який банки нараховують відсоток за встановленою відсотковою ставкою.

<p><strong>Кредитний відсоток</strong> – частка доходу яку позичальник віддає кредиторові за користування грішми. Якщо позичальником є функціонуючий капіталіст, він повертає кредиторові (позичковому капіталістові) частину свого прибутку за тимчасове користування позичковим капіталом. Останній у цьому випадку виступає як своєрідний товар, що має специфічну (додаткову) споживчу вартість. Позичковий відсоток начебто є ціною грошового капіталу як товару. Але позичковий відсоток оплачує не вартість позичкового капіталу, а його споживчу вартість, вартість права застосовувати як капітал гроші, що тимчасово відчужуються в позичкового капіталіста.</p>
<p>Джерелом позичкового відсотку є насамперед використання функціонуючим капіталістом грошового капіталу у процесі створення додаткової вартості як найманими працівниками, так і управлінською працею самого підприємця, менеджерами іншим джерелом відсотка є праця банківських службовців, які забезпечують рух капіталу (акумулюють вільні кошти і надають їх у користування юридичним і фізичним особам). Важливо щоб цей рух здійснювався відповідно до реальних потреб суспільного відтворення та законів грошового обігу. Розмір позичкового відсотку визначається нормою відсотка, яка характеризується відношенням суми грошей, які виплачують у формі відсотка, до суми грошей, які віддають у позику, або відношенням суми річного доходу, одержуваного на позичковий капітал, до суми капіталу, наданого в позику і помноженого на 100. Так, якщо за користування позичкою в сумі 1000 дол. протягом року виплачується 50 дол. то норма позичкового відсотку становить 5% річних. Оскільки найважливішим джерелом позичкового відсотку є частина створеного в безпосередньому виробництві прибутку, норма відсотка тісно пов'язана з нормою прибутку. Поділ прибутку між функціонуючими і грошовими капіталістами залежить у даному випадку від конкуренції на ринку позичкових капіталів, від обсягів грошового капіталу, від економічної кон'юнктури (зокрема фази промислового циклу), від співвідношення попиту і пропозиції на грошовий капітал. На норму позичкового відсотку впливають також товарно-грошова збалансованість виробництва, співвідношення між внутрішнім і зовнішнім боргом держави, темпи інфляції, сезонність умов виробництва та реалізації продукції тощо. Залежно від норми позичкового відсотку приймаються рішення щодо інвестування капіталу в довго- чи короткотермінові проекти, вкладень у цінні папери та ін., отже, робиться вибір між різними варіантами застосування грошового капіталу, зіставляється цінність теперішніх і майбутніх благ. Коли підприємець вирішує вкласти позичені кошти в довготерміновий проект, він значною мірою ризикує (через можливе знецінення коштів у процесі інфляції та інші обставини). Тому фактор ризику впливає на величину позичкового відсотку, але не є його єдиним визначальним фактором, як про це стверджує багато західних економістів.</p>
<p>Розрізняють ринкову і середню норму позичкового відсотку. Ринкова норма позичкового відсотку встановлюється в певний період промислового циклу (кризи, депресії, пожвавлення та піднесення) залежно від попиту і пропозиції на позичковий капітал тощо. Середня норма позичкового відсотку встановлюється на весь період промислового циклу і відображає довготермінову динаміку відсотка. У США, наприклад, середньорічна ставка позичкового відсотку 1951-55 становила 2,6%, 1956-60 – 4,2%, 1961 – 65 – 4,5%, 1966-70 – 6,7%, 1971-75 – 7,5%, 1976-80 – 10,5%, 1981-85 – 13,3%, 1986-90 – 8,6%.</p>
<p>Згідно з прогнозами Маркса норма позичкового відсотку має тенденцію до зниження, що зумовлено дією закону тенденції норми прибутку до зниження, зростанням обсягів грошового капіталу, розвитком кредитної системи га іншими чинниками. Наведені дані не підтверджують висновку Маркса і значною мірою розходяться з динамікою норми прибутку. Так, у США впродовж повоєнних циклів норма прибутку американських корпорацій становила 1948-53 – 14,7%, 1953-57 – %, 1957-79 – 9,9%, 1979-86 – 8,9% Отже, якщо норма позичкового відсотку у США за повоєнний період зростала (виняток становили 1986-90), то норма прибутку за цей час зменшувалася. Це зумовлено тим, що за державно-корпоративного капіталізму на рівень позичкового відсотку впливають дефіцитне фінансування державного бюджету, значною мірою спричинюване величезними витратами на гонку озброєнь, монополізацією кредитної системи зростанням внутрішнього й зовнішнього боргу країни та іншими чинниками. В Україні під час глибокої економічної кризи 1991–96 позичковий відсоток сягав понад 400%.</p>
<p>Основними функціями позичкового відсотку є: розподільча і зберігальна. Розподільча функція пов’язана з розподілом прибутку, отриманого позичальником від використання позичкового капіталу на відсоток і підприємницький дохід. Пропорція такого розподілу визначається насамперед середньою нормою прибутку і середньою нормою позичкового відсотку. Крім того, на неї впливає ціла низка чинників, що визначають рух норми позичкового відсотку. Функція збереження позичкового капіталу передбачає повернення від позичальника до кредитора сум, не менших від тих, що були надані кредитором у тимчасове користування позичальникові. Виконання цієї функції є надзвичайно важливим за значної інфляції та гіперінфляції оскільки із поверненням кредиту в такому ж обсязі його сума за реальною вартістю (через інфляційне знецінення) стає меншою від наданої. Тому інфляція породжує небезпеку втрат певних сум грошового капіталу, або відсотковий ризик. Щоб уникнути такого ризику, банки підвищують відсоткові ставки, запроваджують «плаваючі» відсоткові ставки за кредит, основним видом кредиту вибирають короткотерміновий та вдаються до інших заходів.</p>
<p><strong>Нагромаджений відсоток</strong> – це відсоток на облігацію, що акумулюється з часом останньої виплати за нею і включається в ціну при купівлі та повертається власнику під час наступної виплати відсотків.</p>
<p><strong>Нараховані відсотки</strong> – 1) відсотки, які банк має виплатити вкладникам за депозитами за певний період часу, 2) відсотки, які позичальники сплачують банку за надання кредиту, 3) частина відсотків за облігаціями, які їхній покупець повинен компенсувати продавцю при купівлі облігацій у період між двома тиражами.</p>