Відносні величини

Відносні величини – величини, які отримують порівнянням двох показників. У статистиці відносна величина – це узагальнюючий показник, який дає числовий вимір співвідношення двох порівнюваних статистичних величин. При цьому головна вимога правильного розрахунку відносної величини – порівняльність порівнюваних показників.

Необхідність розрахунку і використання відносних величин зумовлена тим, що дані лише про абсолютні розміри суспільних явищ, незважаючи на їх важливе наукове й практичне значення, не дають змоги в багатьох випадках охарактеризувати всі сторони досліджуваного об'єкта. Так, лише відомості (дані) про обсяг промислового виробництва в абсолютних вимірах ще не дають чіткого уявлення про рівень економічного розвитку країни, бо останній визначається не обсягом виробництва як таким, а розміром виробництва в розрахунку на душу населення. Тому для визначення рівня економічного розвитку країни необхідно обсяг промислової продукції порівняти з кількістю населення. В економічному аналізі неможливо обмежитися лише абсолютними або лише відносними показниками. Майстерність економіста-дослідника полягає в їх творчому взаємодоповненні. Так, якщо торгова площа першого магазину збільшилася з 100 кв. м. до 200 кв. м., то це означає, що вона зросла у 2 рази, але коли торгова площа другого магазину збільшилася з 600 кв. м. до 900 кв. м, то її загальне збільшення становить 1,5 рази. Може постати запитання, який із магазинів працював краще щодо нарощування виробничих площ. Відносний приріст виробничої площі в першому магазині – 100%, в другому – 50%. Однак за кожним відсотком приросту криються різні абсолютні приросту в першому – 100 кв. м., в другому – 300 кв. м торгової площі. Допомогти тут може такий показник, як абсолютне значення 1% приросту. В першому магазині один відсоток приросту становить 1 кв. м. площі, в другому – 6 кв. м. площі. Таким чином, хоч нарощування виробничих потужностей в першому магазині відбувалося більш високими темпами, внесок другого магазину в розширення торгівлі вагоміший. Отже, статистичні методи в економічних дослідженнях потребують їх комплексного і творчого використання.

В статистично-економічній практиці існують такі види відносних величин:

• відносні величини планового завдання і виконання плану,
• відносні величини структури сукупності,
• відносні величини інтенсивності,
• відносні величини динаміки.

Будь-який відносний показник – результат відношення двох величин як абсолютних, так і відносних. Величину, яку порівнюють, іноді називають поточною або звітною, а величину, з якою порівнюють, – базисною або основою порівняння. Залежно від того, до чого прирівнюють основу порівняння, відносні величини виражаються різними показниками: а) основа порівняння 1 – коефіцієнти; б) основа порівняння 100 – відсотки (%); в) основа порівняння 1000 – проміле (%о); г) основа порівняння 10000 – продециміле (%оо). Найчастіше основа порівняння 1000 і 10000 береться в демографічній і медичній статистиці, де абсолютні числа в розрахунку на одиницю або 100 дуже малі й незручні в користуванні. Відносні величини планового завдання і виконання плану розраховують як відношення планового показника до базисного і звітного (фактичного) до планового. Відносні величини структури – це відношення розмірів частки до цілого, виражаються, переважно в коефіцієнтах або відсотках. Відносні величини структури, що характеризують внутрішню структуру суспільних явищ, широко застосовують в найрізноманітніших галузях статистики і в економічному аналізі. За їх допомогою встановлюють вікову й національну структуру населення, структуру суспільного продукту та основних фондів, структуру товарообігу тощо. Порівняння структури певної сукупності за два або кілька послідовних періодів дає можливість встановити структурні зміни, що відбулися в її складі, їх напрям і тенденцію. Відносні величини інтенсивності називають показники, що характеризують ступінь поширення або розвитку явища в певному середовищі. Обчислюють їх як відношення двох різнойменних абсолютних величин, з яких одна (звичайно чисельник) – це розмір досліджуваного явища, а друга (знаменник) – розмір середовища, в якому воно розвивається. При обчисленні показників відносних величин інтенсивності велике значення має правильний вибір бази, з якою слід порівнювати досліджуване явище. За базу беруть тільки ту сукупність (середовище), в якій може мати місце досліджуване явище. Наприклад, було б неправильно коефіцієнт письменності обчислювати щодо всього населення, у т.ч. дітей дошкільного віку. Відносні величини динаміки відображають відносну швидкість зміни рівня явища в часі. До них належать коефіцієнти і темпи зростання. Відносні величини динаміки, що характеризують зміну рівня відносно постійної бази називають базисними, а ті, що характеризують зміну рівня відносно змінної бази, – ланцюговими.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.