Корпорація

Корпорація (лат. – об’єднання, співтовариство) – колективна форма капіталістичних підприємств, яка існує у формі акціонерних товариств відкритого і закритого типів. Виникла внаслідок дії законів концентрації виробництва і капіталу, адекватності виробничих відносин рівню і характеру розвитку продуктивних сил, централізації капіталу та ін. Їх конкретизацією був процес переростання продуктивними силами вузьких меж індивідуальної капіталістичної власності, що почався в 60-ті XIX ст. і завершився на рубежі двох століть. На початку XX ст. корпорації в США перетворилися переважно на організаційну форму великих капіталістичних підприємств.

У наступний період статусу корпорації набули середні й навіть частина дрібних підприємств, що було зумовлено практикою оподаткування, намаганням цих підприємств ухилитися від сплати частини податків. Так, якщо індивідуальні капіталістичні підприємства і партнерства оподатковуються за ставками індивідуального подохідного податку, то корпорації сплачують податок з прибутку. Величина ставок податків на прибуток нижча (наприкінці XX ст. максимальна ставка податку на прибуток становила в США 34%, тоді як максимальна ставка особистого подохідного податку – 39%).

Корпорація – це юридична особа. Для її реєстрації до місцевих органів влади подаються дані про засновників корпорації, сфери її діяльності згідно із встановленою формою. Законодавство гарантує право корпорації на вічне існування незалежно від зміни власників акціонерного капіталу. У разі банкрутства або неплатоспроможності корпорація відповідає за своїми зобов’язаннями лише майном самої корпорації, а індивідуальні компанії та партнерства – не лише власним майном, а й майном власників. Це означає, що корпорація – компанія з обмеженою відповідальністю, що також є важливим стимулом для дрібних і середніх підприємств домагатися такого юридичного статусу.

Корпорація зобов’язана надавати публічну звітність, від якої звільнені індивідуальні власники та інші (неакціонерні) види торгових товариств. Через юридичний статус до корпорації в юридичній літературі відносять будь-які спілки та організації, створені з метою захисту привілеїв їх учасників у процесі певної діяльності, зокрема й деякі види профспілкових об’єднань (наприклад, корпорація адвокатів).

За феодального способу виробництва корпорацією називали середньовічні ремісничі цехи, купецькі гільдії та ін.

Акціонерні товариства відкритого типу – товариства, акції яких котируються (продаються і купуються) на фондових біржах; закритого типу – акції яких не котируються на фондових біржах. Кількість акціонерів у таких компаніях незначна (у США – до 300 осіб, нерідко це члени однієї родини). У 1904 у США корпораціям належало 23,6% загальної кількості підприємств, на яких було зайнято 70,6% робітників і службовців, обсяг виробництва становив 10,9 млрд. дол. (73,7%). У 1939 налічувалося 470 тис. корпорацій (26,2% загальної кількості), а їх частка в сукупній виручці від продажу товарів і послуг становила 77%. Кількість індивідуальних власників у цьому ж році досягла 1052 тис., партнерств – 271 тис. У 1972 із загальної кількості підприємств 978 тис. на частку індивідуальних (заснованих на власній і чужій праці) припадало 10 173 (78,4%), на частку партнерств – 992 тис. (7,6%) а на корпорації – 1813 тис. (10,4%) підприємств. Проте індивідуальні власники привласнювали лише 10,8% валової виручки, партнерства – 4,8%, а корпорації – 81,5% загальної валової виручки. У 1996 в США налічувалося 23240 тис. підприємств, у т.ч. 16956 тис. індивідуальних, 1654 тис. партнерств і 4631 тис. корпорацій. Індивідуальні власники привласнили у 1996 5,03% валової виручки, партнерства 6,21%, корпорації – 88,7%. Таким чином, за 1939-96 кількість індивідуальних підприємств зросла на 15904 тис., партнерств – на 1383 тис., а корпорацій – на 4161 тис. Водночас частка корпорацій у сукупній валовій виручці збільшилася з 77 до 88,7%, а партнерств та індивідуальних власників – скоротилася.

Корпорації за своїми розмірами – переважно дрібні й середні підприємства. Серед 3717 тис. корпорацій США в 1990 монополіями (в т.ч. олігополіями) було приблизно 1800 підприємств, акції яких котирувалися на фондових біржах. Проте домінуючу роль серед них відіграють перші 500 корпорацій, списки яких щороку публікує впливовий американський журнал ділових кіл США «Форчун» їх склад не є постійним. Так, із списку 1900 корпорацій у 70-ті залишилося лише 70 великих. Якщо на початку XX ст. майже половина виробництва всіх підприємств країни була зосереджена в руках 0,01% загальної кількості підприємств, то в 1990 на 0,003 всієї кількості підприємств припадала більш як половина сукупного виробництва США. У 1994 до списку 100 наймогутніших промислових корпорацій США увійшла компанія з мінімальним оборотом у млрд. дол., кількістю зайнятих 63880 осіб і прибутками у 693 млн. дол. На початку XX ст. до гігантів належали корпорації з обсягом виробництва в 1 млн. дол. і більше.

Особливістю розвитку корпорації є зростання капіталу внаслідок акумуляції частини доходів рантьє, дрібних заощаджень населення через механізм широкого розповсюдження акцій. Так, у США в 500 наймогутніших корпораціях частка акціонерного капіталу сягає 20%. У 1998 на індивідуальних інвесторів у США припадало 40,6% акцій, на інституційних (пенсійні фонди, страхові компанії тощо) інвесторів – 51,6, на іноземних – 7,2, на державу – 0,5%; в Англії ці дані становили відповідно 16,5, 59,4, і 0,1%; у Фінляндії – 32%, 16, 32 і 20%. Юридичний статус корпорацій, значні обсяги виробництва, ускладнення процесів управління великими підприємствами, певне розсіювання акціонерного капіталу та інші фактори зумовили необхідність залучення професійних менеджерів до керівництва ними. Контролюють корпорації власники великих пакетів акцій, серед яких – і невелика частина вищих менеджерів.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 2. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.