Депозит

Депозит (лат. depositum – річ, віддана на зберігання) – 1. Гроші або цінні папери, внесені до кредитних установ (банків, ощадних інститутів) на зберігання підприємствами, організаціями і громадянами. Грошові депозити – джерело позичкового фонду банків, використовуються для надання кредитів. За грошові депозити вкладникам виплачують певний відсоток, який залежить від терміну зберігання, інших умов. Розрізняють два основні види грошових депозитів до запитання (повертаються на першу вимогу клієнта) і термінові (вносяться на визначений термін під вищі відсотки). Банки України практикують ще умовні депозити (повертаються вкладникам за певних умов – досягнення повноліття, закінчення навчання обумовленої особи (дитини) тощо).

Банки Заходу, що працюють в умовах розвинутої ринкової економіки, по-іншому класифікують депозити: чекові, ощадні, термінові. Чековий депозит – рахунок, який дає право вкладнику виписувати чеки. Чекові депозити поділяють на два типи: до запитання і НАУ-рахунки (NOW-account). За перші не виплачують відсотки, за другі – виплачують. Ощадні депозити використовуються для накопичення коштів й існують у двох основних формах: а) рахунки на ощадних книжках і рахунки з випискою стану ощадного внеску. У першому випадку рух коштів відображається в ощадній книжці, норма відсотка при цьому стала. Рахунки з випискою стану ощадного внеску різняться лише тим, що не використовується ощадна книжка, б) депозитні рахунки грошового ринку, особливістю яких є те, що норма відсотка змінюється (щотижневе) разом з ринковими відсотковими ставками, і банк при цьому проводить відповідне коригування. Термінові депозити близькі за змістом до тих, що практикуються в Україні. Цінні папери також віддають кредитним установам на зберігання та обслуговування, за що клієнти сплачують певну суму. 2. На біржі – завдаток, певна грошова сума, що становить обумовлену частину ф'ючерсного контракту або тверду суму, яку повинен заплатити член біржі розрахунковій палаті, а клієнт – брокеру при реєстрації контракту. Депозит здебільшого становить 2-10% вартості ф'ючерсної угоди, але може сягати й 50%.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.