Депозитні гроші

Депозитні гроші – один із видів сучасних грошей, на який припадає 80-90% усієї грошової маси країн Заходу. Основою депозитних грошей є депозит – тимчасово вільний грошовий капітал на поточному рахунку клієнта в банку. Рух депозитних грошей пов'язаний, по-перше, з чеками, по-друге, з кредитними картками. На чековий оборот у розвинутих країнах Заходу припадало на початку 90-х XX ст. 90% депозитного обігу. Кредитні картки призначені для запису закупівель на рахунок фізичної або юридичної особи, які мають бути оплачені пізніше. Механізм використання цих карток такий власник банківського рахунку купує в банку спеціальну пластикову картку, в якій зазначено його прізвище та номер банківського рахунку. При купівлі товару або отриманні послуги в точках, що входять до сфери обігу кредитних карток, він подає її продавцю, який виписує рахунок із зазначенням номера картки, прізвища та дати покупки. З певною періодичністю власнику кредитної картки надсилається загальний рахунок за всі покупки.

Новим у русі депозитних грошей є перехід від традиційних форм безготівкових платежів до системи розрахунків за допомогою комп'ютерної системи – «електронних грошей». Електронні гроші дають змогу переказувати кошти та реєструвати інформацію про ці перекази безпаперовим способом існує декілька каналів використання електронних грошей автоматизована розрахункова плата, система автоматизованого касира, система терміналів.

Автоматизована розрахункова плата – це мережа банків, пов'язаних з одним обчислювальним центром. Автоматизований касир дає можливість здійснювати без участі людини такі грошові операції отримання готівки, приймання вкладів, перекази з рахунку на рахунок. Електронна система розрахунків у торговельних точках передбачає операції з дебітними та кредитними картками, а також чеками, які здійснюються через спеціальні прилади – термінали. Картка вставляється до відповідного терміналу, і сума покупки, отриманих послуг або готівки автоматично списується. Водночас у пам'ять картки вносяться відомості про час, місце та характер операцій. Аналогічні відомості зберігаються у пам'яті магазинного або банківського комп'ютера. Впродовж дня ця інформація в автоматичному телефонному режимі передається в банк, де й здійснюється перерахунок суми на рахунок. Найпоширеніші кредитні картки «Віза Інтернешнл», «Американ експрес», «Мастеркард», «Євро кард». У другій половині 80-х в західних країнах почалося впровадження електронних кредитних карток другого покоління, оснащених енергонезалежною програмованою постійною пам'яттю. Завдяки вмонтованому мікропроцесору вони можуть управляти всіма видами взаємодії з пам'яттю та різними терміналами. Ці картки – персоніфіковані гроші. Вони мають високу захищеність, оскільки дають змогу, наприклад, ідентифікувати свого власника за відбитками пальців і практично унеможливлюють фальсифікації. У картках вмонтовані дисплеї на рідких кристалах, і вони можуть кодувати та декодувати будь-який діалог із зовнішнім устаткуванням.

Впровадження електронних грошей означає процес революції грошової системи, появу істотно нової форми грошей, яка вирішує суперечності попередньої форми грошей (кредитно-паперових), значне послаблення фінансового панування розвинутих країн світу, особливо міжнародних фінансово-кредитних організацій над іншими державами світу, в т.ч. Україною, посилення ролі держави у фінансово-кредитній сфері (зокрема у створенні єдиної національної програми електронізації грошової системи) та ін. Цей етап у розвитку грошей деякі західну економісти називають «безгрошовим суспільством». Його прообразом є проведення крупномасштабного експерименту у населеному пункті Свіндон (неподалік Лондона), в процесі якого вирішено більшість технічних проблем щодо створення такого суспільства. Основою його є могутні комп'ютери, які ведуть точний, своєчасний і миттєвий облік усіх актів купівлі-продажу товарів і послуг. Водночас для остаточного вирішення цієї проблеми не повинно існувати тіньової економіки, а кожна найменша торгова точка мусить бути підключена до такого комп'ютера.

Можливість технічної реалізації побудови такого суспільства передбачив шведський економіст К. Віксель. На його думку, центральний банк може вести суворий облік доходів і витрат кожної працездатної людини якщо вона створює блага, її рахунок кредитується, якщо витрачає (споживає) – дебітується, непрацюючі особи можуть жити за рахунок суспільства, тобто мати від'ємний рахунок. З погляду формаційного підходу, «безгрошове суспільство» передбачали К. Маркс і Ф. Енгельс і пов'язували його з комуністичним способом виробництва. Депозитні гроші, як і готівка у вигляді державних банкнот та монет, є складовими елементами загальної грошової маси – платіжно-розрахункових засобів, що використовуються для обслуговування господарського обороту. Широке застосування дебетових грошей в обігу спричинило певне «розмивання» кількісних кордонів грошей.

У сучасних умовах у грошовому обігу перебувають різні боргові зобов'язання, які за своєю природою не є грошима, але обслуговують зміну форм вартості, циркулюють як засіб обігу та засіб платежу. Вони не входять у кількість грошей в обігу, але можуть бути враховані у грошовій масі країни.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.