Державна теорія грошей

Державна теорія грошей – один із різновидів номіналістичної теорії грошей, згідно з яким держава визначає цінність грошової одиниці. Державна теорії грошей виникла в період підготовки Німеччини до Першої світової війни як теоретичне обґрунтування вилучення з обігу золота та переходу до паперово-грошової емісії. Але коріння її сягає епохи розпаду рабовласницького суспільства. Найзмістовніше державна теорія грошей викладена у праці німецького економіста Г. Кнаппа «Державна теорія грошей» (1905).

Головні положення державної теорії грошей:

• гроші – «суть творіння закону» і не мають нічого спільного з товарами. Хоча Кнапп визнавав, що в ранніх історичних епохах деякі товари відігравали роль грошей, зв'язок сучасних платіжних засобів з грошовою системою, зокрема з благородними металами, він заперечував Кнапп вважав гроші найсучаснішим видом платіжних засобів, тому, на його думку вони необхідні лише для цілей обігу і не мають споживчих якостей. Звідси й висновок, що гроші – це тільки юридична, а не економічна категорія;
• вартість грошей має «лише номінальне значення», тобто гроші є тільки наслідком державного акту і не мають власної вартості. Цінність грошової одиниці, за твердженням Кнаппа, визначає держава, яка запроваджує в обіг нові гроші, дає їм найменування, визначає співвідношення з попередньою одиницею та ін.

Грошова вартість, визначена державою, не може змінюватися. Звідси випливає теза Кнаппа про те, що інфляція не пов’язана з грошовою масою, індекси цін не є показником зміни їх купівельної спроможності. Послідовники Кнаппа – німецькі економісти Бендиксен та Ельстер – зробили спробу удосконалити його Дтг та підвести під неї економічне підґрунтя Висуваючи теорію «господарської спільності» та «обміну послугами», Бендиксен розглядає гроші як умовний знак, що означає домагання на частину вироблених благ. Згадані економісти приділяли значну увагу методам державного впливу на валютні курси Ельстер зокрема вважав, що для ефективного регулювання валютних курсів необхідна угода між кількома державами про спільне дотримання «договірного паритету».

Головні недоліки державної теорії грошей пов'язані з підміною економічних законів юридичними категоріями, запереченням природи грошей та виділенням платіжної функції як головної ознаки грошей, змішуванням грошей з рахунковими одиницями. Держава регламентує правила грошової емісії, вибирає масштаб цін, встановлює металевий вміст грошової одиниці, але не може визначати вартість грошей яка регулюється умовами виробництва та обігу. Слабким місцем в державній теорії грошей є й характеристика функції платежу як «вирішальної» ознаки грошей. Водночас Кнапп нечітко розмежовує функцію міри вартості і масштаб цін та зводить гроші до статусу ідеальної рахункової одиниці. Державна теорія широко використовується для теоретичного обґрунтування інфляційних методів фінансування військових витрат. Свого часу вона була одним з елементів офіційної ідеологи фашистської Німеччини. У повоєнний час роль номіналістичних теорій, зокрема державна теорія грошей, не така значна, оскільки домінують кейнсіанські теорії.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.