Теорія взаємодії

Теорія взаємодії – концепція західних учених, б якій розвиток суспільства загалом і економічної системи зокрема пояснюється взаємодією різноманітних та рівноправних факторів природи, технологічного способу виробництва й суспільних відносин (правових, політичних, національних, духовних, психологічних тощо) і заперечуються закономірності економічного розвитку, вирішальна роль відносин власності. Висунули й обґрунтували теорію взаємодії наприкінці XIX ст. американський соціолог У. Огберн, український учений М. Ковалевський та ін. На сучасному етапі її підтримують американський соціолог Д. Белл та інші вчені. Методологічною основою теорії взаємодії є західна соціологічна концепція факторів. Рівноправними факторами розвитку суспільства, в т. ч. економічної системи, вважають природні фактори (кліматичні умови, сировинні ресурси тощо), географічне середовище, статеву, вікову та національну структури населення, зміни в технологи виробництва, право, релігію, естетичні норми, психологію (зокрема схильність населення до споживання), готовність підприємців до ризику, податкову політику тощо. Методологічні хиби теорії взаємодії полягають, по-перше, в ігноруванні принципу економічного детермінізму за умов його дії в кінцевому підсумку. Це означає, що на певному проміжку історичного розвитку у певній країні можуть домінувати національні, релігійні, політичні та інші фактори. Але на тривалому проміжку часу визначальними в системі суспільних відносин є економічні відносини, рівень і структура яких, у свою чергу, залежать від розвитку продуктивних сил. Змістом продуктивних сил є взаємодія людини і природи. По-друге, в ототожненні внутрішніх, глибинних, суттєвих зв'язків з поверхневими, другорядними, з формами їх вияву. Так, щодо еволюції продуктивних сил (їх законів і внутрішніх суперечностей) підприємницький ризик є зовнішнім, другорядним фактором. По-третє, в недотриманні принципу історизму, ігноруванні законів еволюційного розвитку суспільства. По-четверте, теорія взаємодії гальмує розвиток теоретичних досліджень в окремих галузях науки. Так, в економічній теорії дослідження сутності економічних законів і категорій ведеться переважно в межах економічної системи. При цьому можна показати зворотний вплив релігії, етичних норм тощо на еволюцію цієї системи. Якщо ж виходити з теорії взаємодії, то в економічній теорії необхідно одночасно розкрити дію всіх факторів, що практично неможливо.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.