Відмінності між економічною теорією та політичною економією

Відмінності між економічною теорією та політичною економією – розбіжності між двома економічними науками щодо предмета та методу дослідження. Розмежування між економічною теорією та політичною економією помітне вже у працях англійського економіста В. Джевонса, в яких він стверджував, що сферою вивчення економіки є чиста теорія, мета якої – обґрунтування універсальних закономірностей. Тому поняття «політична економія» Джевонс замінив терміном «економікс». Підстава – вихідна ідея неокласичної школи, зокрема маржиналістської теорії, про те, що рівноваги економічної системи можна досягнути лише на основі взаємодії попиту і пропозиції без участі держави.

Термін «політична економія», запроваджений французьким ученим А. Монкретьєном у 1615, означав мистецтво державного управління господарством, і його поява була зумовлена зростаючою роллю держави в процесі первісного нагромадження капіталу та розвитку торгівлі, розумінням того, що держава повинна бути активним учасником господарського життя країни. Таким чином, визнання чи невизнання ролі держави в економіці є першою відмінністю політичної економії від економічної теорії, представленої в економікс.

Роль держави на різних етапах еволюції економічної системи капіталізму неоднакова. Активною вона була в часи первісного нагромадження капіталу та зміцнення позицій класу капіталістів, відтак дещо послабилася, а наприкінці XIX ст. із виникненням та бурхливим розвитком монополій, перетворенням монополістичної власності на домінуючий елемент економічної системи втручання держави в економіку, зокрема регулювання нею тривалості робочого дня, певний соціальний захист працездатного населення (як це було в Німеччині), стають на заваді крупним монополістам до максимального збагачення. Тому не випадково після виходу в світ праці англійського економіста А Маршалла «Економікс» термін «політична економія» став витіснятися терміном «економікс». Предметом економікс А. Маршалл вважав дослідження нормальної життєдіяльності людського суспільства, зокрема багатства і частково людини, передусім її стимулів до дії, а сам термін «економікс» запровадив, щоб показати неефективність державного регулювання економіки наприкінці XIX ст. і доцільність його обмеження в ринковій економіці. Українською мовою праця А Маршалла перекладається двояко «Принципи економікс» і «Принципи політичної економії», що стало однією з причин ототожнення цих наук. Водночас таке ототожнення властиве поглядам багатьох західних учених (його підтримує П. Самуельсон) та українських економістів.

Розмежування двох наук залежить також від спільних рис та відмінностей між економічними й виробничими відносинами. Перші – місткіші, оскільки, крім виробничих відносин (як ядра економічних відносин, їх комплексної сутності, втіленої в законах, що управляють виробництвом, обміном, розподілом та споживанням матеріальних благ та послуг у людському суспільстві), до них належать техніко-економічні (відносини спеціалізації, кооперування, комбінування виробництва, його концентрації та ін.) та організаційно економічні відносини (їх вивчають окремі економічні дисципліни, зокрема менеджмент, маркетинг).

Уперше в світовій економічній літературі на незбігання економічних та виробничих відносин вказав Ф. Енгельс. Згодом внесок у розробку цієї проблеми зробили Г. Плеханов, В. Ленін. Останній, зокрема, виділяв форму виробництва, яка за капіталізму формує суспільний характер капіталістичного виробництва, та форму привласнення, що характеризує відносини економічної власності в процесі їх розвитку, в динаміці. В радянській економічній літературі, а в 90-х XX ст. у працях російських та українських науковців велася дискусія щодо спільних рис та відмінностей між економічними і виробничими відносинами, їх структурою.

Сучасна західна економічна наука переважно ігнорує категорію «економічні відносини» і передусім їх ядро – виробничі відносини, системну сутність яких розкривають відносини економічної власності. Вона зводить відносини економічної власності до майнових прав (так стверджує, зокрема, лауреат Нобелівської премії, американський економіст Р. Коуз), або розглядає їх як вольове ставлення людини до речі. У цьому полягає друга істотна відмінність між політичною економією та економікс. Третьою важливою відмінністю між двома науками є те, що політична економія досліджує причинно-наслідкові зв'язки в економічних явищах і процесах, а економікс лише фіксує певні висновки та узагальнення, без з'ясування їх причин. Такий підхід відповідає вимогам позитивної економічної теорії, яка лише констатує факти, але не дає їм оцінки. Його основою є позитивістська філософія, що відкидає категорію причинності та замінює її поняттям функціональної залежності. Засновник позитивістської течії французький філософ О. Конт стверджував, що наука не пояснює, не розкриває причин і сутностей, а лише описує явища. Такий підхід значною мірою збігається з суб'єктивно-ідеалістичним напрямом в методології – з махізмом. На думку багатьох західних економістів, за такого підходу зайві фундаментальні категорії економічна ефективність, соціальна ефективність, економічна геополітика тощо, оскільки неможливо визначити, яким повинно бути раціональне розміщення ресурсів, що потрібно зробити для подолання економічної кризи. Четвертою відмінністю між політичною економією та економікс є те, що перша досліджує передусім сутнісні зв'язки економічних явищ і процесів, а друга – насамперед поверхневі, зовнішні. Тому в «Економікс» П. Самуельсона в центрі логічної схеми – категорія «ціна», концепції попиту і пропозиції, граничної корисності, а не вартість (цінність) і відповідні закони. П'ята важлива відмінність між політичною економією та економікс – те, що перша вивчає виробничі відносини між людьми з приводу виробництва і привласнення економічних благ, а друга – індивідуалістське ставлення людини до речі. З погляду політичної економії таке ставлення характеризує лише одну зі сторін юридичної власності або власності в юридичному аспекті. Шоста істотна відмінність між цими двома науками полягає в тому, що економікс сповідує індивідуалізм, принципи атомізації суспільства, вільної ринкової економіки, а тому в сутності людини, яка є біосоціальною істотою, визнає лише біологічну сутність, відкидаючи при цьому колективні цінності, які в сучасних умовах у більшості розвинутих країн світу є визначальними ідеолог неолібералізму. Ф. Хаєк з цього приводу зазначав, що «існування ринкової економіки потрібне, щоб люди звільнилися від інстинктів солідарності та співчуття». Сьомою відмінністю між політичною економією та економікс є те, що економікс перевантажена графіками, схемами, математичними формулами, еклектично суперечливими положеннями, що позбавляє її значною мірою теоретичності, принципів методологічності, критеріїв педагогічності. Восьма відмінність – в економікс обґрунтована незначна (порівняно з політичною економією) кількість економічних законів. Водночас економікс дає певну суму знань для розуміння практики управління народним господарством на макро- та мікроекономічному рівнях.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.