Грошовий обіг

Грошовий обіг – безперервний рух грошей у сфері обігу й виконання ними функцій засобу обігу та засобу платежу. Виникає в до капіталістичних формаціях водночас з появою грошей. Грошовий обіг здійснюється в межах грошової системи країни і обслуговує обіг всього суспільного сукупного продукту та відтворення робочої сили. Обіг грошей як капіталу розвивається на основі простого грошового обігу. Обертаючись як капітал, гроші найповніше розвивають свої функції. Грошовий обіг обслуговує рух товарів, послуг, інтелектуальної власності, позичкового та фіктивного капіталу.

Кількість грошей, необхідних для обігу, визначається законами грошового обігу. У підтриманні рівноваги в економіці, збалансованості попиту та пропозиції важливу роль відіграє грошова маса – сума купівельних та платіжних засобів, які обслуговують господарський обіг і належать державі, фірмам та окремим особам. У грошовій масі розрізняють активні гроші, що використовуються у готівковому та безготівковому обігу, та пасивні (накопичення, резерви, залишки на рахунках), які лише потенційно можуть використовуватися в угодах. Грошовий обіг розвинутих країн світу, зокрема США, поділяється на обіг наявних грошей (банкноти, неповноцінні монети) та безготівковий обіг (чеки, векселі, кредитні картки тощо),який здійснюється на основі банківських депозитів. Питома вага готівки у грошовій масі скорочується, а безготівкового обігу зростає.

В Україні грошовий обіг у 1992-98 базувався переважно на обігу наявних грошей, слабкому розвитку безготівкового обігу. За умов, коли приблизно половина готівки зосереджена в тіньових структурах, непродумане впровадження купона було однією з важливих причин катастрофічного знецінення грошової одиниці. У розвинутих країнах світу переважає безготівковий обіг. У США, наприклад, щоденно випускають до 130 млн. чеків, широкого застосування набули кредитні картки. У структурі кредитних грошей 70% – чеки і 20% – банкноти. В Україні питома вага готівки перевищувала в 1996 40% грошової маси, а частка М1 (сума готівки в обігу та в сейфах комерційних банків, а також їх резервів у НБУ) становила понад 70%, що свідчило про відсутність розвинутих форм грошової маси в обігу, недостатню її структурованість. Так, в Україні грошовий агрегат М1 у 1995 становив приблизно 9%, а в США – до 23%, у розвинутих країнах Заходу питома вага готівки в обігу досягає 10% грошового агрегату М2, а в Україні – до 44%. Оскільки між грошовим агрегатом М1 і ступенем розвинутості грошової системи існує обернена залежність (чим менший агрегат М1, тим розвинутіша грошова система), то зосередження приблизнополовини готівки в Україні в тіньовому обігу і значна частка іноземної валюти в грошовій масі за жорсткої монетарної політики НБУ перешкоджали наявній грошовій масі задовільно обслуговувати товарообмінні операції, а отже, гальмували вихід економіки з глибокої кризи. Частка готівки в грошовій масі у1992 становила 19,3%, у 1996 – до 44%, у 1998 – 56% (у США на 1 дол. припадало лише 5% грошової маси М1).

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.