Недосконалі гроші
Недосконалі гроші – національні гроші, які мають низьку ліквідність, тобто лише за певних умов і за певних обмежень можуть бути перетворені, матеріалізовані на товари, послуги або вільно конвертовану іноземну валюту. Щодо досконалих грошей недосконалі є напівгрошима, квазігрошима.
Недосконалі гроші мають такі характерні ознаки: по-перше, це безготівкові гроші, що існують у вигляді певних сум на банківських рахунках і якими можна розраховуватися за товари, як і звичайними готівковими грошима, але за дотримання певних умов і певних обмежень, по-друге, це депозитні або кредитні гроші, і функцію грошей вони виконують у тому разі, коли функціонують на правах позики або за умови погашення позики.
Як кредитні гроші недосконалі гроші існують нетривалий час (тимчасово) і з погашенням кредитів зникають як платіжний засіб, по-третє, недосконалі гроші не є декретивними грошима, їх запроваджують у товарно-грошовий обіг усі кредитно-фінансові установи (не обов'язково лише держава), недосконалі гроші формуються в тих фінансово-кредитних установах, які мають законне право на відкриття рахунків, по-четверте, недосконалі гроші – це номінальні (формальні, уявні) знаки вартості товарів і послуг (золота або вільно конвертованої іноземної валюти), а не реальні, як паперові знаки (досконалі гроші).
За якістю (ступенем ліквідності) недосконалі гроші поділяють на такі види:
- недосконалі гроші, які за ступенем ліквідності мало поступаються досконалим грошам – чекові вклади (безстрокові) в комерційних банках. За допомогою чекових книжок, їх руху, інкасування та індосування здійснюють платіжні операції як і звичайними паперовими грошима, але з певними обмеженнями і за певних умов. Оскільки безстрокові чекові вклади за ступенем ліквідності мало чим поступаються реальним паперовим грошам (готівці), то їх часто об'єднують в одну грошову групу або один вид, що в західній економічній літературі і практиці функціонування фінансово-кредитних установ знаний як гроші в їх вузькому розумінні, або гроші типу М1;
- великі й середні строкові вклади в комерційних і ощадних банках або в інших небанківських установах. Ними значно важче користуватися як платіжним засобом, тому це гірші гроші, ніж гроші типу М1. Строкові вклади і гроші М1 відносять до грошей типу М2, або грошей у їх широкому розумінні. За обсягом і загальною масою гроші М2 значно перевершують гроші М1, але мають дещо нижчу якість;
- невеликі строкові вклади в ощадних банках або в інших небанківських установах. Вони мають найнижчий ступінь ліквідності. Ці гроші дають змогу збільшити загальну грошову масу, але за рахунок погіршення їх якості (ступеня ліквідності). Дрібні строкові вклади та гроші М2 – це гіперширокі гроші, або гроші М3.
Існують також інші види недосконалих грошей, які за ступенем ліквідності поступаються навіть строковими вкладами в ощадних банках – цінні папери або навіть звичайні товари, що функціонують в окремих випадках як платіжний засіб. Вони та гроші М3 формують послідовний ряд грошей М4, М5 тощо. Якість кожного наступного виду грошей (М3) знижується, а їхня маса зростає. За значної інфляції готівкові та безготівкові гроші знецінюються і втрачають значною мірою ступінь своєї ліквідності. За таких економічних умов можливі ступені, коли функції грошей переходять до звичайних, найбільш «ходових», ліквідних товарів. Формування цих супернедосконалих грошей відбувалося в Україні у 1990-93, коли рівень інфляції та спад виробництва були надто високими.
Джерело:
Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.