Внутрішня вартість національних грошей

Внутрішня вартість національних грошей – номінальна, або реальна, цінність національної грошової одиниці. Головний чинник формування внутрішньої вартості національних грошей – сукупна вартість всієї товарної маси, виробленої в суспільстві за певний період часу, що реалізується на національному ринку за відповідними цінами. Між внутрішньої вартості національних грошей і вартістю ВНП (валового національного продукту) існує пряма, або позитивна, залежність: чим більша вартість ВНП, тим більша внутрішня вартість національних грошей. Другим важливим фактором формування внутрішньої вартості національних грошей є їх дефіцитність (ступінь дефіцитності), або їхня кількість.

Між вартістю національної грошової одиниці та кількістю грошей існує обернена, або від'ємна, залежність, тобто чим більшу кількість національних грошей (як депозитних, так і готівкових) випущено в товарно-грошовий обіг, тим меншу вартість має одна національна грошова одиниця. Отже, внутрішня вартість національних грошей – це функція двох незалежних змінних: сукупної вартості національної товарної маси і кількості або ступеня дефіцитності грошей.

У сучасній науковій економічний літературі виділяють два основні типи внутрішньої вартості національних грошей. Перший – їх номінальна внутрішня вартість, яка визначається за допомогою фактично діючих ринкових цін вартості товарної маси і послуг. Але номінальна вартість національних грошей є неточним, грубим індикатором їх вартості, значною мірою залежить від динаміки сукупних ринкових цін і коли вони швидко зростають, то показник номінальної вартості грошей викривлено, спотворено відображає істинну їх вартість. Тому в економічній теорії та практиці господарювання користуються показником реальної вартості національних грошей (другим типом внутрішньої вартості національних грошей). Реальна вартість національних грошей, на відміну від номінальної, очищена від інфлятивної компоненти. Для переходу від номінальної до реальної вартості грошей користуються індексом інфляції, який відображає зміну ринкових цін у відсотках і щодо певного базового періоду. За допомогою цього показника номінальну вартість національних грошей легко перевести в реальну, і навпаки. В Україні у 1991-95 внутрішня вартість національних грошей зростала надзвичайно високими темпами, оскільки рівень інфляції був значним. У 1996 він помітно зменшився, а зростання номінальної вартості грошей загальмувалося. Однак реальна вартість грошей не лише не зростала, а навпаки, знижувалася, оскільки фізичні обсяги сукупного виробництва зменшувалися. У розвинутих країнах світу, економіки яких динамічно розвиваються, реальна вартість грошей має тенденцію до помірного (а в деяких у певні періоди й галопуючого) зростання.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.