Відносна додаткова вартість

Відносна додаткова вартість – додаткова вартість, що утворюється внаслідок скорочення необхідного і подовження додаткового робочого часу в межах незмінної тривалості робочою дня. Виробництво відносної доданої вартості широко практикується відтоді, як робітничий клас домігся законодавчого обмеження тривалості робочого дня, а також в умовах активного впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу, за умов конкуренції між капіталістами. Скорочення необхідного робочого часу може здійснюватися внаслідок зменшення вартості товару робоча сила із підвищенням суспільної продуктивності праці, передусім на товари широкого вжитку.

Так, у 1960-80 середні темпи приросту продуктивності праці у комплексі галузей, що виробляють одяг, взуття і продовольчі товари у США та Англії становили З і 3,8%, в Японії, Франції – 4,5-5,2%. Але внаслідок монопольного ціноутворення, багатьох посередників між виробниками і споживачами, зростання цін на житло, опалення, електроенергію, медичне обслуговування, освіту тощо вартість робочої сили у цих країнах не зменшилася. Так, у США роздрібні ціни в 1,7 рази вищі порівняно з оптовими цінами промисловості (ціни, за якими підприємства відпускають товари торговим організаціям), в країнах Західної Європи – в 2 рази, в Японії – в 3 рази. Виробництво відносної доданої вартості має місце, коли зростання реальної заробітної плати відстає від зростання продуктивності пращ, величини отримуваних капіталістами прибутків. До скорочення необхідного робочого часу і зростання додаткового призводить і підвищення податків, сплачуваних працівниками.

В Україні через постійне підвищення цін на товари широкого вжитку, комунальні послуги тощо і відставання зростання номінальної заробітної плати вартість робочої сили також зростає. В окремих галузях, наприклад, у вугільній промисловості, впродовж 90-х постійно знижувалася продуктивність праці, але реальна заробітна плата робітників зменшувалася повільніше. Водночас домінуючою тенденцією у повоєнний період є підвищення вартості робочої сили. Кумулятивна дія цих чинників послаблює можливості виробництва відносної доданої вартості.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.