Вартість робочої сили
Вартість робочої сили – вартість засобів відтворення життє- і працездатності працівника та результативності послуг його робочої сили, а також засобів життєдіяльності членів його сім'ї. До вартості засобів відтворення працівника та членів його сім'ї відносять насамперед вартість харчів, житла, одягу, транспортних витрат та інших матеріальних потреб. Це суспільна необхідні витрати на відтворення робочої сили, що робить подібним цей товар до більшої кількості товарної маси. Водночас робоча сила – специфічний товар, тому його вартість відрізняється від вартості більшості товарів.
Ця специфіка полягає в тому, що для забезпечення нормального процесу відтворення робочої сили необхідно споживати не лише матеріальні, а й соціальні (здобути належну освіту, кваліфікацію, мати відповідні послуги, нормальний відпочинок тощо) та духовні (читати книги, відвідувати кінотеатри, дивитися телевізор тощо) блага. Крім того, вартість робочої сили залежить від природно кліматичних умов, історичних, національних, культурних та інших традицій країни. Необхідність задоволення комплексу таких потреб відображає вартість робочої сили переважно з погляду інтересів працюючих. Частково вартість деяких із цих елементів відтворення робочої сили відповідає інтересам підприємців, зокрема потреба у кваліфікації. Тому американські корпорації щорічно витрачають на такі цілі понад 30 млрд. дол. Опосередковано інтересам підприємців відповідає необхідність задоволення інших потреб працівників потреби в набутті відповідної освіти, забезпечення медичними послугами, житлом тощо. Це зумовлено тим, що без належного рівня освіти працівник неспроможний буде освоїти сучасну техніку, без нормального рівня забезпечення їжею, одягом, житлом тощо не буде достатнього ринку збуту масового виробництва товарів. Але ці вимоги та інтереси працівників торкаються класу підприємців загалом, а не кожного зокрема. Тому значну участь у їх задоволенні бере держава. Проте за рахунок заробітної плати та соціальних витрат держави відтворюється лише найманий працівник, а не людина як соціальна істота, яка прагне розвивати усі свої сутнісні сили. Визначення вартості робочої сили результативністю праці, її корисним ефектом відображає зміст цієї категорії з боку безпосередніх інтересів класу підприємців. Такий погляд обстоювали західні економісти.
В марксистській політичній економії домінували погляди, згідно з якими вартість робочої сили визначається тільки вартістю життєвих засобів, необхідних для нормального для даних умов відтворення робочої сили працівника та членів його сім'ї. Тривалий час ці дві точки зору розглядалися як діаметрально протилежні, не робилися спроби знайти в кожній із них позитивні сторони. Певною мірою компромісною є думка М. Тугана-Барановського, що заробітна плата (яка, як вважав Маркс, є грошовим виразом варі ості й ціни робочої сили) – це результат співвідношення основних сил капіталістичного суспільства – буржуазії та робітничого класу, з одного боку, і реалізації різних фізичних і духовних здібностей людей – з іншого. Незважаючи на критику концепції вартості робочої сили Маркса, Туган-Барановський у наведеному положенні значною мірою підтверджує й по-перше, реалізація таких здібностей певною мірою можлива лише за умови задоволення фізичних та духовних потреб працівників. По-друге, Маркс також називав співвідношення сил двох класів, зокрема організованість робітничого класу, важливим фактором, що впливає на величину заробітної плати. Необхідність раціонального синтезу цих двох точок зору має своє теоретико-методологічне та практичне обґрунтування. З погляду методології, воно полягає насамперед у використанні принципу суперечності, основного закону діалектики в його гносеологічній функції. Визначення вартості робочої сили лише тими величинами, які характеризують цю категорію або з погляду інтересів працівників, або з погляду інтересів класу капіталістів, є крайністю, однобічним підходом, що не відображає сутності цієї проблеми системно, а охоплює лише одну зі сторін сутності. З теоретичного погляду, необхідність синтезу зумовлена тим, що вартість робочої сили знаходить більш повне теоретичне вираження в широкому колі економічних категорій. Зокрема, з'являється можливість залучити до вивчення цієї проблеми поняття і категорії теорії маржиналізму, передусім поняття «суспільна гранична корисність», яка здебільшого збігається з суспільне необхідними витратами. З практичного боку такий підхід відображає реали дійсності, зокрема той факт, що при встановленні величини заробітної плати, укладенні колективних договорів відбувається протистояння працівників (нерідко об'єднаних у профспілки) та підприємців.
На вартість робочої сили в сучасних умовах активно впливають дві протилежні групи факторів: 1) до підвищення й вартості та 2) до її зниження.
Основними факторами, що зумовлюють зростання вартості робочої сили, є:
- дія закону зростання потреб,
- підвищення рівня освіти, професійної підготовки і кваліфікації,
- зростання інтенсивності праці, особливо витрат нервової та психічної енергії,
- збільшення транспортних витрат, забруднення навколишнього середовища (води, повітря, посилення шуму та ін.), що зумовлює зростання додаткових витрат на відтворення робочої сили нормальної якості.
Основними факторами, що зумовлюють зниження вартості робочої сили, є:
- зростання суспільної продуктивної сили праці насамперед у галузях, що виробляють товари особистого споживання. Таке зростання частково відображається у зниженні цін на товари широкого вжитку. Так, за 1981-91 у розвинутих країнах Заходу ціни на такі товари (одяг, меблі, телевізори) знизилися на 1%,
- скорочення тривалості робочою дня,
- широке зростаюче застосування жіночої, а частково й дитячої праці,
- зменшення кількості профспілок, послаблення організованості працівників та їх виступів за свої права.
Ці фактори здебільшого характеризують протилежну дію на вартість робочої сили вартості засобів відтворення життє- і працездатності працівника та життєздатності членів його сім'ї. Переважають у розвинутих країнах світу фактори першої групи, що пояснює зростання реальної заробітної плати. Водночас на вартість робочої сили впливають фактори, що зумовлюють підвищення або зменшення результативності праці впровадження нових форм і методів організації праці, нових систем заробітної плати, нової (досконалішої) техніки тощо.
Виділяють до 60 факторів, що впливають на продуктивність праці лише в межах технологічного способу виробництва. Крім них, існують фактори, які впливають на продуктивність праці в межах відносин власності (її економічного та юридичного аспектів), соціальних, психологічних та ін. Внаслідок масового безробіття в Україні, тотального зубожіння основної частини населення, масової декваліфікації працівників тощо вартість робочої сили істотно знизилася.
Джерело:
Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.