Абсолютна додаткова вартість

Абсолютна додаткова вартість – додаткова вартість, отримана внаслідок подовження тривалості робочого дня за межі необхідного робочого часу. Оскільки праця є органічною єдністю конкретної та абстрактної праці, то за виробництво абсолютної додаткової вартості найманий працівник конкретною працею переносить більшу частину вартості засобів виробництва на новостворений продукт, створює більшу масу споживчих вартостей (благ), кожна з яких е вартісноутворюючим фактором але якість яких (а отже, корисність) особливо послуг, через зростаючу втомлюваність працівників може знижуватися, формує більший синергічний ефект, що виникає в процесі взаємодії особистісного фактора та засобів праці, передусім техніки.

Абстрактною працею у процесі виробництва абсолютної додаткової вартості найманий працівник безпосередньо збільшує загальну вартість сукупної маси споживчих вартостей, в наростаючій пропорції витрачає свою робочу силу (виснажує її), особливо фізичну здатність до праці, збільшує вартість робочої сили. За законодавчого обмеження тривалості робочого дня абсолютна додаткова вартість створюється передусім завдяки зростанню інтенсивності праці, що рівнозначно подовженню робочого дня. Якщо зростання інтенсивності праці здійснюється на мікрорівні (окремого підприємства, галузі), то збільшується індивідуальна вартість робочої сили. Зростання заробітної плати за погодинної форми оплати праці, як правило, не відбувається. Таке зростання має місце за відрядної форми оплати праці, але не пропорційно зростанню індивідуальної вартості робочої сили. Якщо зростання інтенсивності праці відбувається на макрорівні (у межах всієї економіки або комплексу галузей), то інтенсивність праці трансформується у збільшення продуктивності суспільної праці, а отже, зумовлює певне зниження вартості товарів та послуг і опосередковано відповідне зниження вартості робочої сили. Таким чином відбувається виробництво відносної додаткової вартості, тобто додаткової вартості, створеної внаслідок скорочення необхідного робочого часу за незмінної тривалості робочого дня іншими способами виробництва.

Абсолютна додаткова вартість за законодавчого обмеження тривалості робочого дня є використання понаднормативних робіт, подвійної зайнятості (праці на інших, крім основної, роботах), подовження тривалості робочого дня на підприємствах немонополізованого сектора економіки, на яких відсутні профспілки і не укладаються колективні договори (таких підприємств у розвинутих країнах світу переважна більшість) тощо. Опосередковано таке зростання відбувається внаслідок збільшення резервної армії праці, що змушує осіб інтенсивніше трудитися.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.