Вартість складної праці

Вартість складної праці – вартість, створена витратами праці кваліфікованого виробника. Питання створення вартості складною працею дискусійне. Одні науковці вважають, що складна праця створює більше вартості, ніж проста, бо вона продуктивніша, інші – заперечують це, оскільки продуктивність праці є властивістю конкретної, а не абстрактної праці, а тому не причетна до створення вартості, а отже, таке твердження суперечить трудовій теорії вартості. Водночас проста і складна праця за однаковий час створюють неоднакову величину вартості. Ближчим до істини, але також спірним є твердження, що вартість необхідного продукту складної праці більша, ніж простої, оскільки створення необхідного продукту і створення вартості не збігаються у просторі й часі. Те, що виробник виробляє, і те, у що обходиться його робоча сила, різняться так само, як те, що виробляє машина і скільки вона коштує. Розв'язати цю проблему у межах теорії вартості можна, лише дотримуючись тієї послідовності витрат праці, яка фактично існує в самому виробництві.

Перш ніж приступити до виготовлення товару, необхідно створити не тільки засоби виробництва, а й робочу силу. Робоча сила вважається створеною, коли вона приводить у рух засоби виробництва Оскільки існує виробництво робочої сили, то існує й поняття «вартість робочої сили» (v1). Під ним розуміють всі витрати праці, які персоніфікувалися в робочій силі до моменту вступу п у виробництво продукту, де вже починається її споживання. Для функціонування робочої сили на час виробництва товару потрібний продукт (v2), що споживається під час використання робочої сили і відтворюється за рахунок створеної при цьому вартості. Надлишок новоствореної вартості щодо вартості необхідного продукту є вартістю додаткового продукту (m=q-v2). Отже, створення робочої сили аналогічне створенню основних засобів виробництва. Воно являє собою додаткові витрати праці порівняно з тими, які мають місце під час виготовлення товару. Тому стосовно послідовності витрат праці вартість товару складається з вартості спожитих засобів виробництва (c) і робочої сили (v1) та новоствореної вартості (q): w=(c+v1)+q. Але з погляду відносин власності на фактори виробництва витрати праці на створення робочої сили (vi) є приватною справою самого виробника Через те вартість товару набуває такого вигляду: w=c+(v1+q). Цю форму вартості й використовував Маркс для пояснення експлуатації людини людиною в капіталістичному суспільстві, де виробництво робочої сили є приватною справою самого виробника й тому, з погляду відносин власності, не має особливого значення, коли саме створював робітник цю вартість. Для капіталіста вона однаковою мірою є приєднаною до його засобів виробництва вартістю і розглядається як новостворена вартість під час виготовлення товару. Це припущення з'ясовує характер виробничих відносин між; власником засобів виробництва і безпосереднім виробником, але не пояснює створення вартості простою і складною працею. Насправді робітник вищої кваліфікації створює більше вартості, ніж некваліфікований, оскільки витрачає більше праці. Ці додаткові витрати праці знаходять своє відображення в перенесеній на товар вартості робочої сили. За однакових витрат праці під час виготовлення товару вартість, створена простою працею (qn), і вартість, створена складною працею (qc), однакові: qc=qn. Але загальна сума вартості, створеної складною працею (Qc=v1c+qc), більша від загальної суми вартості, створеної простою працею (Qn=v1n+gn) за рахунок додаткових витрат, пов'язаних із набуттям кваліфікації: ?v1=v1c-v1n, v1c=v1n+?v1, а Qc=v1n+?v1+qc. Отже, з механізму утворення вартості товару в тій послідовності, в якій відбуваються ці витрати праці (w=(c+v1)+q), видно, за рахунок яких джерел вона утворюється і що вартість товару, незалежно від того, хто її створював і якою працею – простою чи складною – завжди виступає як втілена в ньому абстрактна праця, й однакові витрати праці створюють однакову величину вартості незалежно від продуктивності праці.

Складна праця створює більшу вартість, ніж проста, лише тому, що більші витрати праці на створення кваліфікованої робочої сили. Отже, розв'язання цієї проблеми усуває суперечності між трудовою теорією вартості і виробничою практикою.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.