Засоби праці
Засоби праці – річ або комплекс речей, якими людина діє на предмети праці з метою перетворення їх відповідно до своїх потреб. Вирішальна роль серед них належить механічним засобам праці (машини, устаткування), які є кістковою та м'язовою системою виробництва й ознакою кожної епохи суспільного виробництва. З часу виготовлення засобів праці починається власне людська праця. До засобів праці також належать усі матеріальні умови процесу праці робочі будівлі, канали, дороги тощо. Загальним засобом праці є земля. Крім механічних засобів праці (м'язової системи), виділяють судинну (труби, бочки, посудини тощо). Залежно від функцій, виконуваних в процесі праці, певна річ може бути і засобом праці, і предметом праці. Так, функціонуючий токарний верстат належить до засобів праці, а той, що перебуває у ремонті, – до предметів праці.
В історії розвитку засобів праці, які є проміжними у взаємодії людини і природи, виділяють три основні етапи: 1) знаряддя ручної праці, 2) знаряддя машинної праці, 3) знаряддя автоматизованої праці. Останні є матеріальною основою створення «безлюдних підприємств», виникнення й розвитку сучасного технологічного способу виробництва, заснованого на автоматизованій праці, базисом для побудови інформаційного суспільства загалом та інформаційної економіки зокрема (якщо характеризувати їх незалежно від відносин власності).
Центральна ланка революційних змін у засобах праці з часу розгортання НТР – поява четвертої ланки машини – автоматично керуючого пристрою, який долає обмеженість психофізичних можливостей людини як суб'єкта, що управляє, й істотно змінює роль людини у процесі виробництва. Отримуючи імпульс від розвитку науки, зокрема від відкриття нових властивостей матерії, розробки нової техніки, конструкційних матеріалів, джерел енергії та ін., засоби праці стимулюють розгортання НТР.
Сучасні засоби праці дедалі ширше охоплюють різні види трудової діяльності технологічну, транспортну, енергетичну та контрольно-управлінську. Впровадження принципово нових засобів праці у процес виробництва зумовлює безпосередній вплив на предмети праці найновішої технології на структуру речей на молекулярному, атомному і субатомному рівнях, що зумовлює, якісні зміни у змісті праці людини, сприяє розвитку її сутнісних сип у процесі виробництва. Якщо в умовах машинних засобів праці відбувалося технологічне підкорення праці капіталом, то автоматизована система машин є матеріальною основою для подолання техніко-економічного відчуження працівника від засобів виробництва. Працю людини дедалі більше замінює праця машин людина звільняється не лише від ручної праці, а й від виконавчих функцій, частково від функцій нетворчої розумової праці, а процес виробництва перетворюється на науково-виробничий процес, що базується на використанні потенціалу сил природи. Автоматизована система машин вивільнила людину з безпосереднього процесу виробництва, вона стає поряд з виробництвом, автомати, крім суто виконавчих функцій, дедалі частіше виконують функції контролю й управління. Вища форма еволюції засобів праці – техніка, в межах якої виділяють напівавтоматичні та автоматичні лінії, автоматизовані дільниці, цехи, заводи (т. зв. «безлюдні виробництва»). Соціально-економічна форма засобів праці за капіталістичного способу виробництва – постійний капітал, а в разі викупу працівниками підприємств і створення на цій основі народних підприємств – народні фонди. Деякі вчені стверджують, що засоби праці (які вони, як правило, ототожнюють з капіталом) мають фізичну продуктивність, тобто є джерелом прибутку, так само як і земля та інші фактори виробництва. Насправді єдине джерело вартості є праця. Водночас у процесі взаємодії робочої сили та засобів праці виникає нова продуктивна сила, що є джерелом певної частки додаткової вартості. Оскільки робоча сила без поєднання із засобами праці неспроможна створити таку величину вартості, як разом із засобами праці, а власниками засобів праці за капіталізму є капіталісти, то вони мають право на привласнення незначної частини прибутку у формі підприємницького доходу, коли здійснюють процес управління виробництвом. Наприкінці XX ст. засоби праці в Україні були на 65% фізично і на 95% морально зношені, тому понад 99% її промислової продукції неконкурентоспроможна.
Джерело:
Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.