Конкретна праця

Конкретна праця – праця в особливій доцільній формі, яка характеризується використанням специфічних засобів виробництва, своєрідністю виробничих операцій, створює споживчу вартість і завдяки своєму корисному ефекту, втіленому у високій якості товарів і послуг, є вартісноутворюючим фактором. Сукупність багатьох якісно різних корисних видів (сімейств, підвидів тощо) робіт і відповідно створюваних споживчих вартостей – це суспільний поділ праці. В найузагальненішій формі кількість конкретних видів праці можна визначити залежно від кількості спеціальностей їх збільшення свідчить про розвиток конкретної праці, зростання суспільного багатства.

В Парижі у XIII ст. налічувалося до 300 ремісничих і торговельних спеціальностей, у США наприкінці 30-х XX ст. – понад 30 тис. занять, ремесел, професій, в Німеччині наприкінці 80-х – до 8 млн. різних видів робіт. Розвиток конкретної праці визначається насамперед прогресом продуктивних сил, організаційно-економічних і техніко-економічних відносин. Зміст конкретної праці детермінується, зокрема, розвитком людини-працівника (зростанням й загальноосвітнього, культурного та кваліфікаційного рівнів та ін.), прогресом техніки і технологи, впровадженням нових форм і методів організації виробництва, процесом перетворення науки на безпосередньо продуктивну силу, змінами у використовуваних людьми силах природи, розвитком інформації.

Еволюція техніко-економічних відносин (спеціалізації, кооперування, комбінування виробництва, його концентрації та ін.), поглиблення суспільного поділу праці в усіх трьох формах (загальній, особливій і одиничній), особливо в межах одного підприємства, з одного боку, збіднює зміст конкретної праці, а з іншого – озброює працівника досконалішими знаряддями праці, збагачуючи її. Ефективність конкретної праці визначає продуктивність праці, тобто масу споживчих вартостей, створених за певний період часу. На зростання продуктивності праці в сучасних умовах впливають майже 60 різноманітних факторів, які належать лише до продуктивних сил. Крім конкретної праці людини джерелом споживчих вартостей є засоби праці (насамперед земля), підприємницький талант, використання досягнень науки у виробництві, а в умовах сучасного етапу НТР – також інформація. Але лише у поєднані з працею ці фактори є джерелом споживчих вартостей Без такого поєднання джерелом певної (обмеженої) сукупності споживчих вартостей може бути лише родюча земля, а також земля, в надрах якої є готові предмети праці тощо. Водночас у процесі такої взаємодії виникає нова продуктивна сила. На розвиток конкретної праці впливають відносини економічної власності, їх еволюція від менш до більш розвинутих форм. Так, наявність акціонерної власності, виникнення фондових бірж зумовлює появу нових професій, пов'язаних із купівлею-продажем цінних паперів. Розширенню конкретних видів праці сприяє вдосконалення господарського механізму. Наприклад, перехід від ринкового саморегулювання економіки до державного регулювання макроекономічних процесів характеризується появою фахівців у сфері державного регулювання, програмування, прогнозування макроекономічних процесів та ін. Розширенню конкретних видів праці також сприяє розвиток організаційно-економічних відносин, менеджменту, маркетингу, на основі яких виникають нові професії, спеціальності. За товарного виробництва конкретна праця органічно пов'язана з абстрактною працею – другим вартісноутворюючим фактором. Характеризуючи конкретну працю, слід враховувати кількість і якість праці(мету і зміст), але переважає якість праці. У процесі дослідження абстрактної праці необхідно враховувати якість (складна чи проста праця, співвідношення розумової та фізичної) і кількість праці, але домінує кількість праці. Поділ конкретної та абстрактної праці лише щодо її якості та кількості був характерний для радянської економічної літератури, ґрунтувався на неадекватному з'ясуванні теоретичної спадщини Маркса. Якщо стати на таку метафізичну точку зору, то на вартість товарів не впливає якість праці, її корисність, що суперечить реаліям дійсності Такий підхід робить однобічним як визначення вартості (цінності) лише ступенем корисності блага та його корисного ефекту для споживача (що властиве концепції «граничної корисності»), так і лише витратами абстрактної праці, що проповідувала радянська наука. Наявність у конкретній і абстрактній праці кількісної та якісної сторін зумовлена їх органічною єдністю в товарі. Це означає, що жодна з властивостей товару не існуватиме без іншої, а також їх взаємопроникнення, що супроводжується наповненням якісної характеристики споживчих вартостей певними кількісними параметрами, і навпаки. Роль конкретної праці у формуванні вартості полягає в тому, що вона задовольняє певну суспільну потребу, яка створює межі для вияву суспільне необхідної праці. Конкретна праця також переносить вартість засобів виробництва на новостворений продукт, а отже, формує значну частину вартості, тому вартість є суспільне необхідними витратами живої та уречевленої праці.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.