Індивідуальна вартість товару

Індивідуальна вартість товару – вартість товару, яка відображає витрати праці в конкретних умовах виробництва. Величина створеної вартості визначається кількістю витраченої праці незалежно від умов виробництва. Але від умов виробництва залежить продуктивність праці. Оскільки вартість товару визначається як частка від ділення створеної вартості (Q) на кількість виробленої продукції (N), тобто Wi=Q/N, то вона змінюватиметься із зміною умов виробництва, продуктивності праці. Чим вища продуктивність праці, тим нижча за всіх інших незмінних умов вартість товару, і навпаки.

Суспільна вартість товару визначається на основі індивідуальних вартостей товару де індивідуальний робочий час уже зведений до спільного знаменника – суспільне необхідного робочого часу інакше ці категорії були б непорівнюваними, а отже, не могли б бути інструментами кількісного аналізу. Для кількісного аналізу певного явища необхідна сукупність якісно однорідних процесів, на основі яких і визначається їх кількісне співвідношення. Якщо вартість товару визначати стосовно неконкретних, а, скажімо, середніх умов виробництва, то виникає суперечність між створеною вартістю і вартістю товару. Йдеться про такі умови виробництва, які складаються в кожній ланці суспільного поділу праці на основі відповідного розвитку продуктивних сил суспільства або існуючих там природнокліматичних умов, які сам виробник змінити не може. Щодо умов виробництва, які залежать від самого виробника то вони, так само, як і інтенсивність праці та майстерність виробника, беруться на середньому рівні. Так стимулюється розвиток виробництва, оскільки підприємства, в яких вищий рівень господарської діяльності, ніж в середньому в даних об'єктивних умовах виробництва, отримують надприбуток, а підприємства з нижчим рівнем не компенсують перевитрати виробництва.

Суспільство через вартість компенсує тільки витрати праці, спричинені об'єктивними щодо виробника умовами виробництва. Ця вартість є відправною точкою у здійсненні товарних відносин з коленим товаровиробником. Реалізуючи продукцію за цією індивідуального вартістю, товаровиробник отримує таку кількість вартості, яка фактично була створена ним, тобто відбувається еквівалентний обмін товарами, який і забезпечує йому пряму залежність рівнів виробництва і споживання а отже, й відповідний стимул розвитку виробництва.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.