Інвестиційні товари

Інвестиційні товари – частина товарів, виготовлених у країні за певний період, яка використовується продуктивно – у процесі виробничого споживання інвестиційних товарів та споживчі товари формують загальний обсяг сукупного суспільного продукту. На відміну від споживчих товарів, інвестиційні товари використовуються не лише у виробничому споживанні, вони є основним фактором (ресурсом) т.зв. непрямого (опосередкованого) виробництва. У непрямих процесах виробництва інвестиційних товарів використовують для збільшення виробництва споживчих товарів, які, на відміну від інвестиційних товарів, можуть бути результатом безпосереднього виробництва, в процесі якого інвестиційні товари не використовуються, а застосовується ручна праця. Чим більша питома вага інвестиційних товарів у структурі ВНП, тим більшою мірою національне виробництво є непрямим (опосередкованим), тим вищі продуктивність праці та результативність економіки загалом.

Основний економічний ефект використання інвестиційних товарів – економія витрат живої праці (витрат живої праці як певної суми грошових платежів за купівлю робочої сили). На основі використання інвестиційних товарів виробництво матеріальних благ здійснюється т.зв. оберненими (непрямими) методами, тобто існує можливість, використовуючи інвестиційні товари, збільшувати обсяги виробництва не за рахунок нарощування, а завдяки заощадженню витрат живої праці. Рівень економічного прогресу визначається масою, питомою вагою та якістю інвестиційних товарів у суспільстві, а соціального – питомою вагою та якістю споживчих товарів. У регульованих ринкових економічних системах інвестиційні товари формують і специфічний ринок, який, на відміну від ринку споживчих товарів, характеризується певними особливостями. Окремий ринковий і сукупний попит на інвестиційні товари має найзначнішу амплітуду коливань у часі. З порівняння динаміки сукупного попиту на інвестиційні товари, з одного боку, і споживчих товарів довго- і короткотермінового користування – з іншого випливає висновок, що ці амплітуди зміщені в часі й різні за силою і глибиною. Найчутливішим (з найбільшою амплітудою) є попит на інвестиційні товари. Кейнсіанська економічна теорія вважає, що попит на інвестиційні товари первинний щодо попиту на споживчі товари, а значні коливання цього попиту – головна причина економічних коливань взагалі, втчи економічних (промислових) циклів.

Під впливом коливань попиту на інвестиційні товари зміщуються у певний бік: 1) обсяги сукупного виробництва, 2) рівень зайнятості робочої сили, 3) рівень інфляції. Зміни обсягів сукупної пропозиції інвестиційних товарів залежать від реальних умов функціонування національної економічної системи. За недосконалого конкурентного ринку, а також значного державного втручання в економічні процеси обсяги сукупної пропозиції та можуть неухильно зростати навіть за стабільного рівня сукупних цін. В умовах, наближених до класичних (коли роль держави певною мірою обмежена, а ринок наближається до конкурентного), а також за умовно повної зайнятості ресурсів темпи реального збільшення обсягів пропозиції її дещо уповільнюються, вони, якщо й зростають так само, як і за попередніх умов, то частково і дещо номінальне, а не реально, тобто в ціновому відображенні. За повної зайнятості ресурсів(коли ринок є класичним конкурентним ринком і роль держави зводиться лише до монетарних і фіскальних функцій) зміна обсягів сукупної пропозиції інвестиційних товарів номінальна, тобто лише цінова, а не фізична. Питома вага інвестиційних товарів у структурі ВНП визначає також і темпи економічного зростання, які тим вищі, чим більша питома вага інвестиційних товарів у структурі ВНП. Крива виробничих можливостей у цьому разі зміщується праворуч і вгору на значно більшу відстань, ніж за низької питомої ваги інвестиційних товарів. За низької питомої ваги інвестиційних товарів у структурі ВНП темпи економічного зростання низькі, а рівень соціального забезпечення в короткотерміновому ринковому періоді високий, а за високої – темпи економічного зростання високі, а рівень соціально-матеріального забезпечення в короткотерміновому ринковому періоді низький (у довготривалому ринковому періоді – високий).

В Україні наприкінці XX ст. темпи економічного зростання і рівень соціально-матеріального забезпечення мали від'ємне значення (гіперспад і різке погіршення соціально-матеріального становища людей), що було спричинено не так збільшенням чи зменшенням питомої ваги інвестиційних або споживчих товарів, як зменшенням їх загальних фізичних обсягів. У цей період погіршилася структура національного виробництва, помітно виснажилися матеріальні й трудові ресурси, спостерігалася їх інтелектуальна деградація, що й спричинило зміщення кривої виробничих можливостей неправоруч і вгору, а ліворуч і вниз. За своєю внутрішньою структурою інвестиційні товари – це передусім т.зв. капітальні (основні фонди) і матеріальні (оборотні фонди та оборотні засоби) товари. У капіталомістких економічних системах висока питома вага основного капіталу, а в матеріаломістких – оборотного (предметів праці). Економічна система України, на відміну від економічних систем розвинутих країн, характеризується більш високою питомою вагою оборотного капіталу і матеріаломісткістю, ніж капіталомісткістю насамперед через нижчий ступінь індустріального розвитку української економіки.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.