Інвестиційний банк

Інвестиційний банк – спеціальний кредитно-фінансовий інститут, який здійснює операції з цінними паперами з метою залучення вільних грошових коштів для довго- та середньотермінового кредитування й фінансування підприємств. Це завдання інвестиційного банку реалізує через емісійно-засновницьку діяльність: випуск і продаж власних акцій та кредитів комерційних банків.

Інвестиційний банк є посередником між інвесторами та позичальниками і тому не приймає депозитів і не здійснює розрахункових операцій. Його основні функції:

• організація емісії цінних паперів, узгодження умов позики, видів позичкових зобов'язань у формі акцій, облігацій;
• розміщення цінних паперів і купівля їх у держави;
• забезпечення гарантії емісії цінних паперів. Виконання цієї функції передбачає зобов'язання банку скупити частину цінних паперів, яка залишилася нереалізованою, а також гарантію банківських синдикатів;
• надання довго- і середньотермінових кредитів покупцям цінних паперів – промисловим компаніям для здійснення відтворення виробничих фондів;
• надання консультаційних послуг;
• переливання капіталу в галузях, між окремими галузями та сферами економіки.

У Великобританії функції інвестиційних банків виконують торгові доми, у Франції – ділові банки. Поява інвестиційних банків у США була зумовлена тим, що під час кризи 1929–33 збанкрутувала значна кількість банків, і банківським актом 1933 було відокремлено депозитно-позичкові операції від інвестиційних, заборонено комерційним банкам займатися інвестиційною діяльністю (крім операцій з державними і муніципальними облігаціями). Ці банки у США (майже 700) значною мірою є посередницькими компаніями між підприємствами, у яких бракує коштів для довготермінових інвестицій, і вкладниками вільних коштів на тривалий період. Вони беруть участь у розширенні діючих компаній (через випуск їх акцій та продаж цих акцій іншим юридичним і фізичним особам), в організації нових підприємств, злитті діючих компаній тощо. Інвестиційні банки США має також право купувати акції. При розміщенні акцій акціонерні компанії продають весь випуск акцій інвестиційному банку або їх синдикату за узгодженою ціною. Щоб прискорити розміщення акцій, до цієї справи залучають страхові компанії, інвестиційні трести та інші організації.

Джерело засобів інвестиційних банків – власні кошти, а також позики комерційних банків, надані під заставу акцій, що розміщуються. В інших розвинутих країнах світу такого розмежування в діяльності комерційного та інвестиційного банку не існує (комерційні банки займаються інвестиційною діяльністю, поєднують короткотермінові депозитно-позичкові операції з довготерміновими інвестиційними), внаслідок чого цей вид банків у них не набув такого поширення, яку США. В Україні існуючі обмеження у діяльності банків певною мірою призвели до усунення їх від інвестиційних процесів. Для придбання цінних паперів суб'єктам фондового ринку дозволяється використовувати тільки власні кошти (тобто накопичені за рахунок власного прибутку).

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.