Взаємоощадний банк

Взаємоощадний банк – кооперативна банківська некомерційна установа, яка спеціалізується на залученні невеликих вкладів населення і вкладає отримані кошти в цінні папери та кредитні зобов'язання. Виникли у США на початку XIX ст. Взаємоощадні банки не мають акціонерного капіталу (лише резерви засновників), приймають тільки довготермінові вклади, на які не видаються чекові книжки. Керують вазємоощадними банками довірені особи, які офіційно не отримують винагороди. Кошти дрібних вкладників акумулюються на ощадних та інвестиційних рахунках, з 1980 взаємоощадні банки мають право відкривати вкладникам відсоткові чекові рахунки до запитання (НАУ-рахунки). На них виплачується обмежений відсоток. Взаємоощадні банки беруть плату за ведення рахунку та за обслуговування вкладу і його вилучення.

Активні операції вазємоощадних банків: надання іпотечного та з 1981 споживчого кредитів, вкладення коштів у цінні папери (акції та облігації корпорацій, облігації, векселі державної скарбниці та інші державні зобов'язання, облігації місцевих органів влади), нерухомість; проведення страхових операцій, управління взаємними довірчими фондами та випуск кредитних карток. Отримані прибутки використовують для створення гарантійних фондів та виплати відсотків. Оскільки взаємоощадні банки не є акціонерними товариствами і характер їх діяльності недостатньо комерційний, це зумовлює виплату нижчих відсоткових ставок на депозити, ніж у комерційних банках. Але ці банки мають пільговий режим оподаткування. Контроль за їх діяльністю з 1981 здійснює Федеральна резервна система. В Україні діє Ощадний банк, який має понад 15 тис. банківських установ і акумулює найбільше грошових коштів та надає найбільше кредитів.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.