Концентрація банківського капіталу

Концентрація банківського капіталу – зростання розмірів капіталу банків і темпів цього зростання в процесі їх комерційної діяльності та капіталізації частини прибутків. Оскільки капітал банків складається з власного і залученого, то концентрація банківського капіталу здійснюється за рахунок капіталізації власних прибутків і збільшення депозитів внаслідок універсалізації виконуваних ними функцій.

Основою концентрації банківського капіталу, який до початку його капіталізації промисловими компаніями зосереджується в банках, є передусім концентрація виробництва і зростання маси прибутків. Значна частина фінансових коштів банків формується за рахунок збільшення розміру амортизаційних відрахувань і зберігання їх у банках. Важливе джерело нових вкладів – залучення коштів усіх верств населення, в т. ч. великої групи рантьє. Збільшення власних капіталів банків відбувається завдяки підвищенню прибутковості банківських операцій, що передбачає збільшення питомої ваги довготермінових позик, операцій з нерухомістю та розміщення цінних паперів, а також довірчих операцій. Зростає роль кредитно-банківської сфери в перерозподілі капіталів між галузями, у зовнішньому фінансуванні промислових, транспортних компаній, у забезпеченні механізму державних позик та ін. Банківський капітал США внаслідок виконання комплексу операцій зріс із 11 млрд. у 1900 до майже 600 млрд. у 1970 і понад 4 трлн. дол. у 1995. Ступінь концентрації банківського капіталу значно вищий за концентрацію промислового капіталу. Сума активів 100 наймогутніших комерційних банків США у 1985 становила понад 1,7 трлн. дол., що перевищувало аналогічний показник для 500 наймогутніших промислових корпорацій. У 50 банківських монополіях у 1988 було сконцентровано 47,7% всіх активів, а в 50 найбільших промислових – 16%. Активи наймогутнішої американської корпорації «Дженерал електрик» у 1994 становили 82,4 млрд. дол., а найбільшого банку США «Сітікорпорейшн» – понад 216 млрд. дол. В Японії на 6 найбільших банків припадає понад 60% депозитів усіх комерційних банків. Активи наймогутнішого банку світу «Фуджі бенк» у 1994 сягнули 507 млрд. дол. Посилення концентрації банківського капіталу за рахунок збільшення депозитів значною мірою здійснюється завдяки широкомасштабній універсалізації банківських операцій. Якщо на нижчій стадії розвитку капіталізму банки були посередниками у здійсненні платежів між підприємствами, то на сучасному етапі вони надають населенню до 300 різних видів послуг коротко- і довготермінові кредити, приймають і враховують комерційні векселі, випускають і реалізовують цінні папери, ведуть рахунки промислових компаній, нараховують і стягують податки, здійснюють амортизаційні відрахування, випускають чеки, надають інформаційні послуги тощо. Розширенню послуг сприяла НТР у банківській справі, насамперед широке впровадження комп'ютерних систем в обчислювальних центрах і автоматизація розрахунків у багатьох сферах. Важливу роль відіграє здійснення банками розрахункових операцій населення, оскільки вони мають право випускати такі платіжні засоби, як чеки, кредитні картки. У розвинутих країнах промислові компанії переводять заробітну плату працівників на депозитні рахунки, а купівля товарів тривалого користування здійснюється за допомогою чеків. На початку 90-х у США щороку випускали кілька мільярдів чеків та інших платіжних документів. Таким чином, на рахунки банків надходять не лише грошові заощадження населення, а й гроші на повсякденні витрати рядових осіб («Бенк оф Америка» обслуговує приблизно 17 тис. клієнтів за допомогою домашніх електронних терміналів). За прогнозами, на початку XXI ст. у системі комп'ютерів банківських чеків кредитних і дебетових карток тощо здійснюватиметься майже 95% всіх сум платежів. Такі розрахунки під силу навіть банківським філіалам, швидкий розвиток яких – одна з особливостей концентрації банківського капіталу. Посиленню могутності великих банків сприяє виконання ними нових функцій, зокрема фінансового лізингу – фінансування банками оренди устаткування, особливо наукомісткої та дорогої техніки, проектне фінансування. Так, банк силами своїх фахівців (у їх складі зростає кількість інженерів, проектантів, техніків, архітекторів тощо) безпосередньо бере участь у проектуванні, сплачує витрати на здійснення проекту або забезпечує замовника кваліфікованими консультаціями, а розрахунки з банком здійснюються з прибутків побудованого підприємства. В процесі концентрації банківського капіталу відбувається укрупнення кредиту. Так, якщо у 1961 розмір банківських позик переважно коливався між 30 і 350 тис. дол., то в 1985 – між 110 тис. і 1,5 млн. дол. Останніми десятиліттями гігантські банки відіграють важливу роль у забезпеченні кредитами нових наукомістких галузей промисловості (електронної автоматизації, телекомунікаційного устаткування та ін.). Так, за рахунок кредитів фінансується майже 70% інвестицій японських фірм. Крупні банки є кредиторами держави. З цією метою міністерство фінансів випускає різні урядові цінні папери (облігації, казначейські векселі, сертифікати заборгованості тощо), які є борговими зобов'язаннями держави і покривають її бюджетний дефіцит. Власники випущених цінних паперів – комерційні банки, страхові компанії, промислові корпорації, федеральні резервні банки та ін. Банківський кредит дедалі більше вплітається у рух державного бюджету, а позичковий капітал банків тісно переплітається з державним кредитом (у США борг уряду зріс з 285 млрд. дол. у 1946 до майже 5 трлн у 1996), а виплати відсотків по ньому сягають понад 250 млрд. дол. Хоча законодавством США комерційним банкам заборонено купувати акції промислових корпорацій, вони контролюють значну кількість акціонерного капіталу цих корпорацій через свої трастові (довірчі) відділення і таким чином концентрують у своїх руках значну кількість голосуючих акцій. У середині 80-х банки таким чином контролювали майже 600 млрд. дол. промислового капіталу. Могутні банки надають значні споживчі та іпотечні кредити населенню, що зумовлює зростання відповідних форм заборгованості та сприяє концентрації банківського капіталу. Процес концентрації банківського капіталу значно посилюється із централізацією банківського капіталу (кількість банків США скоротилася з 31 тис. у 1921 до 14 тис. у 1971, у 1978-86 було «поглинуто» 2436 банків, на кінець 90-х їх налічувалося лише 13 тис.). Серед 5 наймогутніших банків світу у 1974 було три американські, один французький і один англійський. У 1994 перших 8 наймогутніших банків світу були японськими, а серед 50 найбільших банків світу наймогутніший банк США («Сітікорпорейшн») посідає лише 26 місце. Активи найбільшого банку США і світу «Банк оф Амеріка корпорейшн» у 1974 становили приблизно 49 млн. дол., а наймогутнішого банку Японії і світу («Фуджі банк») у 1994 – 507 млрд. дол. Наприкінці 90-х XX ст. у США внаслідок злиття було створено гігантський комерційний банк із сукупним капіталом понад 500 млрд. дол. На початку XXI ст. оголосили про злиття двох наймогутніших німецьких банків – «Дойче банк» і «Дрезднер банк».

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.