Оборотний капітал

Оборотний капітал – частина продуктивного капіталу, вартість якого повністю переноситься на новостворений продукт (зараховується до витрат виробництва) і повертається підприємцю у грошовій формі після реалізації товару. Щодо матеріально-речового змісту оборотного капіталу складається з витрат на робочу силу (суспільною формою яких є змінний капітал) й на сировину, матеріали, паливо, незавершене будівництво, покупні напівфабрикати тощо (суспільною формою яких є частина постійного капіталу). Щодо матеріально-речового змісту в межах постійною капіталу розрізняють частину оборотного капіталу, яка формує матеріальну субстанцію нових форм капіталу (сировина, матеріали тощо) й ту, що не формує такої субстанції (паливо, електроенергія). Змінний капітал не лише переносить свою вартість на новостворений товар і відтворює її, а й у процесі використання капіталістом створює нову вартість, яка перевищує вартість робочої сили на величину додаткової вартості. В процесі кругообороту оборотного капіталу необхідна частина витрат на виробничі запаси зменшується з поліпшенням ритмічності виробництва, чіткого дотримання підприємствами-постачальниками умов контрактів тощо. Оборотний капітал здійснює оборот упродовж кожного виробничого циклу. Тому його оборот здійснюється швидше, ніж оборот основного капіталу.

Поняття «оборотний капітал» обґрунтував К Маркс. У західній економічній літературі не існує поділу капіталу за критерієм його повного або часткового перенесення на новостворений продукт. Водночас до постійних витрат зараховують витрати на заробітну плату, освітлення, опалення, на оплату оренди основних фондів тощо, а до змінних – витрати на сировину, матеріали, паливо, електроенергію. Такий підхід випливає зі специфіки тлумачення західними науковцями категорій «капітал», «фактори економічною зростання». Поняття «оборотний капітал» також позначає фонди підприємств, які можна швидко перетворити на готівку, й перевищення поточних активів (дебіторської заборгованості, цінних паперів, готівки та ін.) над короткотерміновими зобов'язаннями. Підприємство, поточні активи якого складаються з готівки та дебіторської заборгованості, є ліквіднішим, ніж підприємство з більшою питомою вагою матеріальних запасів. Оборотність цих запасів визначають діленням обсягу продаж на величину матеріальних запасів. Загалом оборотний капітал оцінюється згідно з критерієм ліквідності, тобто спроможності підприємства перетворити свої засоби на готівку.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.