Монополістичний капітал

Монополістичний капітал – сукупність відносин економічної власності між монополістичною буржуазією і найманими працівниками, з одного боку, та власниками монополізованих і немонополізованих підприємств (які прямо або опосередковано підпорядковані монополіям) – з іншого, в усіх сферах суспільного відтворення, спрямованих на привласнення монопольно високих прибутків. Найважливіша підсистема відносин монополістичного капіталу – виробничі відносини (відносини економічної власності) між монополістичною буржуазією та найманими працівниками у сфері безпосереднього виробництва.

Матеріально-речовим змістом монополістичного капіталу є активи різних видів монополістичних підприємств (монополістичних промислових, транспортних, торговельних компаній, банківських монополій, великих страхових компаній, пенсійних фондів, великих капіталістичних сільськогосподарських ферм, транснаціональних та військово-промислових корпорацій). Залежно від цього формується неоднаковий матеріально-речовий зміст різних елементів монополістичного капіталу. Так, до активів великих промислових компаній відносять будівлі, споруди, основні й оборотні засоби, виробничі запаси, грошові кошти та ін. Активами банківських монополій є основні засоби, грошові кошти та ін. Елементи матеріально-речового змісту промислових, транспортних, сільськогосподарських монополій, зайнятих виробництвом товарів і наданням послуг, е водночас речовими факторами виробництва, але самі вартості, в т.ч. додаткової, не створюють.

Найважливіший елемент монополістичного капіталу в сучасних умовах – цінні папери, а форма економічної реалізації – привласнення монопольно високих прибутків. Основним джерелом таких прибутків є монополізація особистісного фактора капіталістичного виробництва найвищої якості (зосередження на монополістичних підприємствах найманих працівників з найвищим (порівняно з немонополістичними підприємствами) рівнем освіти, кваліфікації, організованості, культури, психологічної стійкості та інших якостей). Ще одне джерело монопольно високих прибутків – найбільший синергічний ефект, що виникає у процесі техніко-економічного поєднання особистісних і речових факторів виробництва, оскільки речові фактори, в т. ч. найпрогресивніші наукомісткі технологи, за найвищими техніко-економічними характеристиками також монополізуються великими компаніями, а їх поєднання з особистісними факторами здійснюється за допомогою передових форм і методів організації виробництва, використання форм і систем заробітної плати, найдосконаліших форм менеджменту тощо. Загалом у сфері безпосереднього виробництва джерелом монопольно високих прибутків є передусім монополізація найдосконаліших продуктивних сил. Привласненню таких прибутків сприяють вигідні для великих компаній техніко-економічні відносини з дрібними та середніми компаніями, досконаліші маркетингові дослідження, планомірність та організованість у межах монополізованого сектора та інші чинники. Безпосереднім джерелом монопольних прибутків є також праця величезного управлінського апарату, діяльність крупних функціонуючих капіталістів (на відміну від власників лише фіктивного капіталу). Теоретичне вираження монополістичного капіталу у сфері безпосереднього виробництва – низка економічних категорій з одного боку, традиційні поняття та категорії, що розкривають сутність менш розвинутих форм капіталу, але наповнених якісно новим монополістичним змістом, з іншого –- принципово нові категорії, які характеризують появу сутнісно нових сторін, рис та властивостей монополістичного капіталу. Традиційними, зокрема є постійний та змінний капітал, процес зростання вартості, товар, вартість, які набувають форм монополістичного постійного капіталу, принципово новими – монополізація виробництва, науки, технологій, а загалом – монополізація продуктивних сил, монопольна додаткова вартість, фінансовий капітал та ін. Діють також нові економічні закони закон породження монополії концентрацією виробництва, закон монополізації виробництва та ін. Для транснаціональних корпорацій джерелами монопольно високих прибутків у сфері безпосереднього виробництва є надмірна експлуатація найманих працівників у зарубіжних філіалах внаслідок подовження робочого дня, заниження заробітної плати (у 20-30 разів порівняно з країною базування), економії на соціальних виплатах тощо. У сфері обігу опосередкованими факторами зростання монополістичного капіталу, а отже, привласнення монопольно високих прибутків, є встановлення монопольно високих цін на товари і послуги монополізованих підприємств, які купують підприємства немонополізованого сектора та споживачі, з одного боку і продаж товарів, послуг монополіям підприємствами немонополізованого, дрібнотоварного та державного секторів за заниженими цінами – з іншого. Ці процеси відображаються в таких економічних категоріях, як монопольно високі та монопольно низькі ціни, лідерство в цінах, монополізований ринок, монополізація сфери обігу та ін. До традиційних понять і категорій, але наповнених якісно новим змістом, належать час обігу кругооборот торгового капіталу, основний та оборотний капітал, оборот основного капіталу, швидкість обороту капіталу та ін. До техніко-економічними відносин, що сприяють процесу реалізації монополістичного капіталу у сфері обігу, відносять такі сторони організаційно-економічних відносин, зокрема, маркетингової діяльності, як вміле використання реклами, маркетингу, орієнтованого на споживача, стимулювання збуту, організація сервісу та ін. Техніко-економічними відносинами, які поліпшують процес реалізації товарів і послуг, є налагодження стабільних зв'язків з торговельними організаціями, ретельна робота з ділерами та маклерами (їх відбір, надання всебічної допомоги і підтримки, підвищення кваліфікаційного рівня) тощо. До виробничих відносин (відносин економічної власності), що стимулюють процес реалізації монополістичного капіталу у сфері обігу, належать обмеження принципів плюралізму типів та форм власності (намагання монополізувати їх), застосування механізму «ножиць цін» (завищених на товари і послуги підприємств-монополістів і занижених на продукцію підприємств немонополізованого сектора), фінансові спекуляції з цінними паперами та ін. Посиленню могутності монополістичного капіталу сприяють господарський механізм зокрема державне регулювання економіки (податкова наукова, інвестиційна, амортизаційна та інші форми політики), антициклічне (в т.ч. антикризове) регулювання, програмування й прогнозування економіки та ін. У сфері розподілу безпосередніми факторами зростання монополістичного капіталу, зокрема привласнення монопольно високих прибутків, є встановлення монополіями заниженої заробітної плати найманим працівникам (порівняно з вартістю робочої сили), сплата занижених податкових ставок (порівняно із законодавче встановленими), отримання вигідних державних контрактів та ін. Щодо техніко-економічних відносин цьому сприяє встановлення заниженої заробітної плати на зарубіжних підприємствах-філіалах, перерозподіл частини вартості, створеної на підприємствах постачальниках окремих деталей, вузлів, запасних частин які працюють за контрактною системою, тощо, щодо відносин економічної власності у сфері розподілу – розподіл частини акцій серед найманих працівників (що підвищує їх стимули до праці), політика «формування власності» у частини робітників і службовців (яка найповніше здійснюється у ФРН), надання соціальних субсидій і доплат, політика примусового викупу нерентабельних підприємств, цехів, філіалів разом з боргами, який нав'язують великі компанії найманим працівникам під загрозою звільнення, практика перекладання монополіями податків на споживачів тощо. Традиційні категорії, які відображають відносини економічної власності монополістичного капіталу у сфері розподілу, але наповнені якісно новим змістом – заробітна плата, прибуток, форми заробітної плати, розподіл, податки, соціальне страхування та ін. Принципово новими економічними категоріями, що характеризують відносини економічної власності на вищій стадії капіталізму у сфері розподілу, є дивіденд, система участі, контрольний пакет акцій, монопольні надприбутки та ін. У сфері споживання факторами зміцнення монополістичного капіталу, передусім привласнення монопольно високих прибутків, є нав'язування нової моди, стилів життя широкому колу споживачів, створення моделей їх поведінки в цій сфері, вивчення поведінки, стимулювання їх та ін. Новими економічними категоріями, які теоретично відображають монополістичний капітал у сфері споживання, є їх джентрифікація (переїзд вищої буржуазії в приміські зони та спорудження там дорогих будинків високої якості), інформативна реклама (вплив реклами на свідомість споживачів у необхідному для реалізації товарів і послуг руслі), комплексна маркетингова компанія (всебічна стратегія компанії, на основі якої розробляються такі елементи рекламної діяльності, як упаковка, ціна, стимулювання збуту тощо), контекстуальний маркетинг (реалізація маркетингової стратегії з урахуванням культурних відмінностей у мотивації та поведінці споживачів), культура споживання та ін. Оскільки кожна монополія (в т.ч. групова, тобто олігополія) існує у формі акціонерних компаній, а розвиток цих компаній супроводжується значним розповсюдженням акцій серед частини найманих працівників (передусім високооплачуваних), у передових країнах світу відбувається з одного боку, частковий процес демократизації монополістичного капіталу (див. Демократизація капіталу), а з іншого – підпорядкування частини трудових заощаджень інтересам крупного капіталу. Збіг (переважно) категорій «капіталістична власність» і «капітал» за своїм економічним змістом передбачає виділення в монополістичному капіталі правового, соціального політичного, національного, психологічного аспектів які наповнюють економічний аспект соціологічним змістом. Так, з урахуванням юридичного аспекту монополістичного капіталу означає вияв волі монополістичної буржуазії щодо об'єктів монополістичної власності та правове оформлення цієї волі в юридичних законах, актах і нормах, у праві монополістичної власності. Найважливіші категорії юридичної власності монополістичного капіталу – володіння, розпоряджання і користування з урахуванням соціального аспекту. Монополістичний капітал означає процес формування і розвитку прошарку монополістичної буржуазії, а опосередковано (через механізм підкорення монополістичного капіталу інших форм капіталу) – класу капіталістів залежно від належності їм відповідних засобів виробництва, від способів привласнення частки національного багатства. Політичний аспект монополістичного капіталу характеризує процес перетворення монополістичного капіталу на політичну владу, взаємодію монополістичної власності та влади монополій, взаємо-переходи між ними. Психологічний аспект монополістичного капіталу – відсутність почуття господаря, співвласника в переважної більшості найманих працівників щодо монополістичної власності, ставлення до неї як до чужої, з одного боку, і часткове формування такого почуття в незначної кількості акціонерів, які отримують відносно високі дивіденди (до 10% від величини щорічної заробітної плати), – з іншого. Процес формування монополістичного капіталу в Україні почався в 90-х XX ст.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.