Кругооборот капіталу
Кругооборот капіталу – рух капіталу у сфері виробництва й обігу, під час якого він набуває грошової, продуктивної й товарної форм і повертається до свого вихідного пункту. Оскільки двома основними сторонами капіталу загалом є речовий зміст і суспільна форма, то рух капіталу здійснюється в процесі кругообороту кожної з цих сторін.
Щодо речового змісту капітал – це сукупність засобів виробництва, грошей, мінових цінностей, об’єктів інтелектуальної власності (патентів, ліцензій та ін.), цінних паперів тощо. Щодо суспільної форми капітал – це виробничі відносини (відносини економічної власності) між класом капіталістів і класом найманих працівників у кожній із сфер суспільного відтворення (безпосередньому виробництві, розподілі, обміні та споживанні). Такі відносини функціонують і розвиваються з приводу привласнення робочої сили та інших зазначених об’єктів власності.
Кожний вид капіталу (індивідуальний, акціонерний, монополістичний, державний, інтернаціональний та ін.) починає свій рух у сфері обміну в формі певної суми грошей, або грошового капіталу, та авансується насамперед на купівлю засобів виробництва і робочої сили. Купівля засобів виробництва здійснюється на ринку цих засобів (звичайному товарному ринку), купівля робочої сили – на специфічному ринку, який на поверхні набуває форми ринку праці. Внаслідок цієї операції грошовий капітал перетворюється на елемент продуктивного капіталу, на речові й особисті фактори виробництва. Якщо з точки зору речового змісту при цьому одні елементи капіталу перетворюються на інші (з грошової на натурально-речову), то з огляду на суспільну форму тут формуються передумови експлуатації найманих працівників у безпосередньому виробництві. Це зумовлено тим, що капіталіст купує специфічний товар – робочу силу, рух якого (його використання у процесі виробництва) принесе йому додаткову вартість.
На другій стадії кругообороту капіталу відбувається поєднання (техніко-економічне й соціально-економічне) робочої сили із засобами виробництва, за якого засоби виробництва перебувають в руках капіталіста і є знаряддям експлуатації. Капітал на цій стадії набуває форми продуктивного капіталу, припиняється сфера обігу й починається виробниче споживання.
На третій стадії рух капіталу знову здійснюється у сфері обігу під час реалізації вироблених товарів. При цьому реалізується втілена у них додаткова вартість, товарна форма капіталу перетворюється на грошову (початкову форму).
Безперервність процесу кругообороту капіталу забезпечується послідовною заміною однієї форми капіталу на іншу й одночасним перебуванням промислового капіталу в усіх трьох формах. Одна частина промислового капіталу – грошовий капітал (для купівлі верстатів, машин, устаткування, сировини, виплати заробітної плати та ін.), друга – продуктивний (уже функціонуючі засоби виробництва і робоча сила), третя – товарний (готові до реалізації товарів й ті, що реалізуються). Між ними існують певні пропорції, внаслідок чого здійснюється відносно відокремлений кругооборот кожної з цих форм капіталу.
Оскільки основними видами капіталу є індивідуальний, акціонерний, монопополістичний, державний, інтернаціональний та інші, кожен з них здійснює свій кругооборот у трьох функціональних формах, а монополістичний – ще й у формі руху транснаціонального капіталу. В процесі зрощування окремих видів капіталу їх кругообороти здійснюються в нерозривній єдності. Так, зокрема, відбувається кругооборот державно-монополістичного (державно-корпоративного) капіталу. Держава при цьому сприяє кругообороту монополістичного (в т.ч. олігополістичного) капіталу через передання результатів наукових досліджень у державних наукових лабораторіях і установах (патенти і ліцензії) великим монополіям, надання пільгових кредитів, здійснення політики прискореної амортизації та ін.
Особливістю кругообороту капіталу в сучасних умовах є його переважно планомірний характер. Ступінь планомірності значно зменшується в процесі кругообороту індивідуального капіталу, представленого мільйонами дрібних і середніх капіталістичних підприємств. Процес кругообороту індивідуального капіталу значною мірою зумовлюється діями великих монополістичних (у т.ч. олігополістичних) об’єднань, потребами виконання державних контрактів. Значний вплив на кругооборот капіталу має маркетингова діяльність.
Джерело:
Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 2. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.