Відтворення суспільного капіталу

Відтворення суспільного капіталу – без перервне відновлення процесу капіталістичного виробництва у взаємозв'язку і взаємодії відтворення індивідуальних, колективних, державних та інтернаціональних форм капіталу. Суб'єктом власності та управління за умов індивідуальної форми капіталу є окремий капіталіст. Він також здійснює контроль за процесом відтворення індивідуального капіталу. За умов колективної форми капіталу таким суб'єктом є декілька підприємців, вищих менеджерів, фінансових інститутів. Типова форма колективного капіталу – акціонерні кампанії. З широким розповсюдженням акцій серед деякої кількості найманих працівник і збільшенням величини отримуваних ними дивідендів вони певною мірою стають суб'єктами власності. Тому стосовно відносин економічної власності процес відтворення колективного капіталу передбачає відтворення названих суб'єктів власності. В межах державного капіталу основними суб'єктами власності є вищі менеджери державних підприємств, високопоставлені чиновники державного апарату а частково – наймані працівники (за наявності у них права укладати колективні договори, гарантії зайнятості тощо).

До інтернаціональних форм капіталу належать насамперед транснаціональні компанії (ТНК). Оскільки майже 60% світових ринків контролюють нині гігантські ТНК, то вони відчутно впливають на процес відтворення робочої сили. Домінуючим у відтворенні суспільного капіталу є процес відтворення колективного капіталу. Так, на частку всього 0,003 від загальної кількості найкрупніших акціонерних підприємств США припадає майже половина всього виробництва країни. В єдиний процес відтворення кожної з більш розвинутих форм суспільного капіталу нерозривно вплітається процес відтворення попередніх, менш розвинутих форм. Так, могутня американська корпорація «Дженерал моторз» має до 40 тис дрібних та середніх підприємств – постачальників окремих деталей, а частка закупівель у сумі обігу становить майже 48%. Це означає єдиний планомірний процес відтворення як «Дженерал моторз», так і кількох десятків тисяч підприємств, що належать здебільшого до індивідуальної форми капіталу. Через систему державних контрактів до процесу їх виконання залучаються як крупні підприємства колективної форми капіталу, так і значна кількість підприємств індивідуальної форми капіталу. Крім того, відбувається значне поєднання процесу відтворення колективної та транснаціональної форм капіталу. У США з 200 наймогутніших корпорацій 80% належать до транснаціональних. Тісне переплетіння процесів відтворення різних форм капіталу в системі суспільного капіталу супроводжується тісним переплетінням таких елементів відтворення кожної з форм капіталу, як відтворення робочої сили, засобів виробництва та відносин власності. На посилення взаємодії і взаємозв'язку процесу відтворення суспільного капіталу значною мірою впливає економічна діяльність держави – дії держави як підприємця, інвестора, покупця, кредитора, боржника, центральної регулюючої сили тощо. В процесі відтворення суспільного капіталу більшої гостроти, ніж для кожної з її форм, набуває проблема ринку, реалізації створених товарів. Для сприяння розв'язання проблеми реалізації необхідне державне регулювання співвідношення між платоспроможним попитом населення і пропозицією. Важливою умовою збалансованого розвитку економіки є також випереджаюче зростання II підрозділу (виробництво предметів споживання) порівняно із зростанням і підрозділу (виробництво засобів виробництва). За умов інтенсивного розвитку економіки, активного впровадження у виробництво новітніх досягнень НТР (лазерної, ядерної енергетики, комп'ютерної техніки, біотехнології, голографи, розвитку космічної промисловості тощо) ця умова стала реальністю у багатьох розвинутих країнах світу. Україна в 90-х перебувала на початковому етапі формування суспільного капіталу (первісний процес нагромадження), його відповідної структури, що в умовах глибокої економічної кризи зумовлювало деформоване відтворення суспільного капіталу.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.