Відтворення

Відтворення – безперервне відновлення процесу виробництва товарів, послуг та духовних благ, на основі якого здійснюється відтворення всіх елементів економічної системи – продуктивних сил, техніко-економічних відносин, організаційно-економічних відносин, виробничих відносин (або відносин економічної власності) та господарського механізму. В будь-якому суспільстві люди повинні постійно задовольняти свої потреби, для чого необхідне безперервне відтворення матеріальних благ, а значить, і процесу їх виробництва.

 

На певному етапі розвитку суспільства об'єктивною необхідністю стає задоволення потреб людей у зростаючій кількості послуг та духовних благ. Тому поряд з матеріальним виникає і розвивається духовне виробництво, головною метою якого є формування розумових здібностей людини, її творчих обдарувань, особистості, її організаторських здібностей. Розрізняють два типи відтворення – просте і розширене. За простого відтворення процес виробництва і випуск створених благ здійснюються щорічно у незмінному масштабі. Таке відтворення було значною мірою типове для докапіталістичних формацій. При розширеному відтворенні процес виробництва щорічно відновлюється у зростаючих розмірах. Якщо перший тип відтворення здійснювався переважно на незмінній технічній основі, то другий – на більш досконалій. Відтворення відбувається як в межах окремого підприємства (організації, установи), так і в масштабах всього суспільства. Процес відтворення кожного елемента економічної системи має свої особливості та специфічну структуру.

Найважливіший і найскладніший елемент економічної системи – продуктивні сили. Це зумовлено тим, що їх складовою частиною є людина (основна продуктивна сила суспільства), яка характеризується складною структурою відтворення. Людина загалом – це насамперед органічна єдність біологічної та соціальної сторін. Будучи найважливішим елементом продуктивних сил, вона є також суб'єктом техніко-економічних, організаційних, виробничих (економічної власності) соціальних, правових, політичних, національних, культурних та інших підсистем суспільних відносин. Тому нормальний процес відтворення людини в сучасних умовах передбачає відтворення всіх її сутнісних сил. Для відтворення кожної з цих сил необхідно споживати певну кількість благ та послуг. Так, відтворення людини як елемента продуктивних сил передбачає споживання кожним індивідом та членами його сім'ї їжі, одягу, наявність житла, здобуття освіти, кваліфікації тощо. В людини як суб'єкта відносин власності передбачає відновлення її здібностей не лише як працівника, а й як власника виробництва, створеного продукту, суб'єкта управління власністю тощо. Ці дві сторони відтворення людини (як елемента продуктивних сил і як суб'єкта економічної власності) означають. В людини економічної (Homo ekonomicus). Саме такий тип відтворення формується у розвинутих країнах світу. На відміну від нього, в Україні в 90-х XX ст. здійснювалося звужене (навіть не просте) відтворення людини економічної, відбувається певна деградація її як елемента продуктивних сил, формальне (засноване на володінні приватизаційним сертифікатом) становлення як власника засобів виробництва і створеного продукту та ін. Крім відтворення людини, відтворення сучасних продуктивних сил передбачає відтворення засобів праці, науки, предметів праці, використовуваних людьми сил природи, форм і методів організації виробництва, а також інформації. Кожен з цих елементів відтворювався в Україні впродовж 1991–99 у звужених масштабах. Так, за цей період удвічі скоротилася мережа проектних і науково-дослідних організацій, на 50% кількість науковців, питома вага бюджетних асигнувань на науку – з 3% ВВП у 1990 до 0,4% у 1999. Це свідчить про звуження відтворення науки як специфічної продуктивної сили. Звуження відтворення засобів виробництва виражається у прогресуючому зростанні фізичного та морального зношування основних фондів, у фізичному розпаді продуктивних сил. Аналогічний процес відбувається з землею (як загальним засобом праці), оскільки посилюється її виснаження, зростає частка еродованих та забруднених земель тощо. В техніко-економічних відносин означає відновлення відносин спеціалізації, кооперування, комбінування виробництва тощо між підприємствами, галузями, сферам економіки. В період НТР, зростаючої інтернаціоналізації господарського життя техніко-економічні відносини встановлюються не лише між підприємствами однієї країни, а й інших країн. Так, виробництво нового пасажирського літака «Аеробус» здійснюють 1,4 тис. компаній із 17 країн світу (більшість з них – у Західній Європі). Такі відносини встановлюються і між філіалами однієї компанії, що розташовані в різних країнах світу. Між ними має місце подетальна та поопераційна спеціалізація виробництва. Ці форми спеціалізації встановлюються і між незалежними компаніями. В колишньому СРСР техніко-економічні відносини встановлювалися нерідко в адміністративному порядку, без урахування економічної доцільності з метою штучного прив'язування економіки однієї держави до іншої. Внаслідок цього в Україні до 80% всього виробництва не мало завершеного технологічного циклу. Тому відтворення техніко-економічних відносин повинно відбуватися у звужених масштабах, щоб встановити між підприємствами країн СНД лише раціональні економічні зв'язки, замінити економічно необґрунтовані (з погляду транспортних витрат, економічної безпеки країн тощо) економічно доцільними зв'язками. Відтворення виробничих відносин (або відносин економічної власності) означає відтворення існуючих форм власності, відносин між працівниками найманої праці та власниками засобів виробництва, які відіграють домінуючу роль у структурі виробничих відносин розвинутих країн світу. Незначна питома вага в цих країнах у процесі відтворення виробничих відносин, відносин співпраці (на народних підприємствах, фермах і фірмах, що не використовують найманої праці), кооперативах. Конкретними формами відтворення виробничих відносин е гроші ціна, вартість, заробітна плата тощо. Їх відтворення в системі економічної власності, крім того, означає відтворення об'єктів та суб'єктів власності. Серед таких об'єктів важливу роль у сучасних умовах відіграє інтелектуальна власність (патенти, ліцензії, "ноу-хау" тощо). Розширене відтворення економічної власності означає зростання кількості підприємств компаній, з одного боку, збільшення їхніх масштабів, використовуваних ними засобів виробництва, робочої сили та інших елементів – з іншого. Відтворення виробничих відносин (економічної власності) означає також їх відтворення у сфері безпосереднього виробництва, розподілу, обміну та споживання.

Для України розширене відтворення економічної власності передбачає насамперед значне збільшення кількості малих та середніх підприємств, фермерських господарств, кооперативів та інших форм на основі значного роздержавлення економіки. Це зумовить реальний плюралізм форм власності, стабільне й розширене відтворення продуктивних сил. Відтворення організаційно-економічних відносин означає відтворення управлінських відносин на рівні підприємства, відтворення маркетингових досліджень тощо. Відтворення господарського механізму означає відтворення різноманітних форм і методів регулювання економіки, насамперед державних та ринкових важелів макро- та мікроекономічного регулювання народного господарства. Більш конкретними формами відтворення державних важелів господарського механізму є антикризове, антициклічне регулювання, програмування, прогнозування економіки тощо. Серед методів антициклічного та антикризового регулювання розрізняють проведення податкової, кредитно-грошової, структурної, амортизаційної політики тощо. При цьому важливо, щоб уся сукупність форм і методів регулювання економіки була спрямована на якнайповніше використання економічних законів реалізацію потреб та інтересів безпосередніх працівників. Для України важливою проблемою у цій сфері є звужене відтворення адміністративно-командних методів управління економікою і розширене відтворення економічних важелів. Розрізняють два типи розширеного відтворення – екстенсивне та інтенсивне. Екстенсивне відтворення здійснюється через залучення до процесу виробництва додаткових працівників, природних ресурсів, основних і оборотних фондів за незмінної технічної основи. Інтенсивний тип відтворення відбувається через застосування прогресивних технологій підвищення якості робочої сили (її загальноосвітнього, кваліфікаційного рівнів, впровадження передових форм і методів організації виробництва тощо). При цьому знижується фондомісткість, матеріаломісткість, енергомісткість продукції в галузях, які виробляють засоби виробництва (і підрозділ суспільного виробництва) та предмети споживання (II підрозділ). Якщо для екстенсивного типу розширеного відтворення характерне випереджаюче зростання і підрозділу (див. закон випереджаючого зростання засобів виробництва), то для інтенсивного– спершу стабілізація темпів зростання обох підрозділів, а згодом – випереджаюче зростання II підрозділу. Це супроводжувалося випереджаючими темпами зростання продуктивності праці порівняно зі зростанням промислової, сільськогосподарської продукції, поступовим перерозподілом робочої сили на користь сфери нематеріального виробництва. У розвинутих країнах світу в цій сфері зайнято до 70% загальної кількості працівників. Інтернаціоналізація продуктивних сил, техніко-економічних відносин, інших елементів економічної системи зумовили те, що темпи зростання зовнішньої торгівлі значно випереджають темпи зростання матеріального і нематеріального виробництва, що зумовлює збільшення експортної квоти (відношення величини експорту до валового національного продукту). У розвинутих країнах ця квота становить від 10% (в наймогутніших із них) до 35–37% (у менш могутніх за своїм економічним потенціалом). Внаслідок цього посилюється переплетіння процесів відтворення на національному рівні з процесами відтворення на інтернаціональному рівні. Найтісніше це поєднання відбувається в межах ЄС.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.