Відтворення робочої сили

Відтворення робочої сили – відтворення фізичних і духовних здібностей людини, основних рис людини економічної (людини-працівника і людини-власника), її біологічної й соціальної сторін. До духовних належать розумові, інтелектуальні, творчі й організаторські здібності. Найважливішими рисами людини-працівника є рівень її освіти і кваліфікації, економічного мислення, ступінь розвитку економічних потреб та інтересів, психофізіологічні якості (працьовитість, цілеспрямованість тощо). Основними рисами людини-власника є її участь в управлінні власністю, її власність на виготовлений продукт чи певну його частину тощо. На нижчій стадії розвитку капіталізму робоча сила була переважно низької якості (низький рівень освіти, кваліфікації, потреб тощо). Тому для її відтворення найважливішим було задоволення фізіологічних потреб (у т. ч. членів сім'ї), що здійснювалося за рахунок заробітної плати. На вищій стадії найважливішою умовою відтворення робочої сили є задоволення духовних потреб і здібностей. Так, на харчування у США нині витрачається лише до 17% сімейного бюджету.

Активну участь у відтворенні духовних здібностей людини беруть корпорації, держава і навіть наднаціональні органи Американські корпорації, наприклад, щорічно витрачають на підготовку і перепідготовку кадрів до 30 млрд. дол. Це означає, що процес відтворення робочої сили набуває все більш колективного характеру. Зростає роль держави у цьому процесі. Так, на розвиток освіти з федерального бюджету США щорічно витрачається понад 350 млрд. дол. Значні кошти виділяються на розвиток охорони здоров'я, захист навколишнього середовища тощо. Це свідчить про усуспільнення процесу відтворення робочої сили у межах окремих національних країн. В останні десятиліття держава також починає брати активну участь у формуванні людини-власника та її відтворенні. У ФРН - з 1984 набрав чинності 4-й закон про стимулювання утворення власності. Згідно з ним, розміри щорічного формування власності (участь у продуктивному капіталі або позиках) кожним працівником збільшилися з 624 до 936 марок. Держава гарантує при цьому надання «надбавок за заощадження» в сумі, що становить 23%, а для трудових сімей (які мають двох і більше дітей) – 33% від величини щорічного формування власності. Відтворення робочої сили частково набуває інтернаціонального характеру, що найповніше виявляється у здійсненні спільної політики в межах ЄС. Участь різних суб'єктів і джерел відтворення робочої сили в сучасних умовах у розвинутих країнах світу створює враження, що власником робочої сили є не лише найманий працівник, а й корпорація, держава і навіть наднаціональні органи. Проте кінцевим джерелом таких витрат є здатність найманої робочої сили створювати не тільки необхідний, а й більшу частину додаткового продукту. Праця людини – також основне джерело виникнення нової продуктивної сили (так званого синергічного ефекту) в процесі її взаємодії з засобами виробництва. Меншою мірою синергічний ефект, що виникає при цьому, є наслідком використання засобів виробництва, організаторської діяльності підприємця і менеджера. Тому власником сучасної робочої сили, як і раніше, є найманий працівник. Він має право привласнювати і більшу частку додаткового продукту, а менша частка повинна належати підприємцю і його представнику – вищому менеджеру. В Україні у 90-х посилилася деградація процесу відтворення робочої сили, що виявилося, по-перше у зниженні народжуваності та зростанні смертності населення (за період 1991–99 кількість населення скоротилася на 2,3 млн. осіб), по-друге, у зниженні калорійності харчування з 3,5 тис калорій у 1989 до 2,6 тис – в середині 1998, по-третє, у зростанні середніх витрат сім'ї на харчування з приблизно 30% у 1989 до 80–90% у 1998, по-четверте, в деградації фізичних здібностей людини-працівника внаслідок масового безробіття (офіційного і прихованого), по-п'яте, у відчуженні найманих працівників від власності в процесі номенклатурне-тіньової приватизації і роздержавлення, по-шосте, у значному ослабленні здоров'я нації (майже 70% працівників народного господарства мають різні хронічні захворювання та функціональні порушення нервової системи і внутрішніх органів).

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.