Відтворення основних фондів
Відтворення основних фондів – постійне повторення і безперервне відновлення засобів праці в натуральному і вартісному вираженні. Специфіка відтворення основних фондів органічно пов'язана, з одного боку, з їх участю в процесі виробництва впродовж кількох циклів, а з іншого – з поступовим перенесенням їхньої вартості на новостворений товар у міру зношування. Водночас інша частина вартості основних фондів залишається фіксованою у засобах праці, зберігаючи свою первісну натуральну форму.
Поступове зношування основних фондів виражається в амортизаційних відрахуваннях (див. Амортизація), які зараховуються до витрат виробництва або обігу. З цих відрахувань створюється амортизаційний фонд, грошові ресурси якого використовуються на забезпечення простого і, по змозі, розширеного відтворення основних фондів. У процесі відтворення основних фондів амортизаційний фонд виконує дві основні функції повне відновлення (реновація) основних фондів і підтримання (в робочому стані) засобів праці. Повне відновлення основних фондів здійснюється через їх заміну новими екземплярами засобів праці, а робочий стан діючих засобів праці – через капітальний ремонт і модернізацію. Для забезпечення розвитку економіки важливе значення має розширене відтворення основних фондів. Джерелом його є частина фонду нагромадження, що формується за рахунок додаткового продукту. Розміри нагромадження на розширення основних фондів визначаються як потребами у додаткових засобах праці, так і фактичними можливостями формування фонду нагромадження для розширення основних фондів країни, галузі та окремого підприємства. В соціальне ринковій економіці масштаби та динаміка простого і розширеного відтворення основних фондів визначаються попитом і пропозицією, нормою прибутку, ставкою позичкового відсотка та іншими факторами. Проте й самі товаровиробники повинні створювати умови як для розширення ринку збуту, так і для розширеного відтворення матеріальних благ і послуг. Найважливішим елементом процесу відтворення основних фондів є введення їх у дію в розмірах, що забезпечують зростання основних фондів, нарощування виробничого потенціалу з метою розширення масштабів випуску продукції. Введення в дію основних фондів у процесі капітального будівництва має здійснюватися за такими напрямами реконструкція діючих підприємств і конверсія підприємств ВПК, спрямована на повну або часткову перебудову й переобладнання виробництва для випуску нових засобів виробництва і предметів споживання, що користуються попитом у населення і товаровиробників, технічне переобладнання діючого виробничого апарату, що полягає в підвищенні технічного рівня окремих ланок виробництва й агрегатів через запровадження нової високопродуктивної техніки, будівництво нових підприємств і виробничих об'єктів для формування нових виробництв та розширення випуску продукції, що користується попитом на внутрішньому і зовнішньому ринках, розширення діючих підприємств через спорудження другої і наступних черг, введення в дію додаткових цехів та виробництв, розширення уже існуючих основних і допоміжних цехів. Кількісна характеристика відтворення основних фондів суспільства, галузі чи окремого підприємства визначається за такою принциповою формулою: Фн+Фв-Фл=Фк, де Фн – вартість основних фондів на початок року, Фв – вартість основних фондів, введених у дію протягом року, Фл - вартість ліквідованих протягом року основних фондів, Фк – вартість основних фондів на кінець року. Ще одним показником відтворення основних фондів є коефіцієнт їх оновлення, що показує частку введення в дію в даному році основних фондів і загальну їх вартість на кінець року: Кон=Фв/Фк, де Кон – коефіцієнт оновлення (в частках одиниці або відсотках). Введенням у дію основних фондів забезпечується не лише збільшення виробничих потужностей, а й заміщення вибулих основних фондів на діючих підприємствах. Для характеристики інтенсивності вибуття основних фондів використовується показник, що являє собою відношення вартості вибулих протягом року основних фондів до їх вартості на початок року: Квит=Фл/Фн, де Квиб – коефіцієнт вибуття основних фондів. Відтворення основних фондів виражається також в удосконаленні їх технологічної і галузевої структури, виробничого апарату, в підвищенні питомої ваги активних елементів основних фондів.
Для процесу відтворення основних фондів характерні такі конкретні показники:
- Динаміка –відношення вартості основних фондів на кінець періоду (року) до вартості їх на початок періоду показує темпи їх зростання.
- Зношування, яке визначають як відношення суми зношування основних фондів до повної їх вартості на початок року.
- Збереження, що розраховується як відношення первісної вартості без величини зношування до повної первісної вартості на початок року.
- Оновлення, яке визначають як відношення вартості введених в експлуатацію нових або повністю реконструйованих основних фондів до повної їх вартості на кінець року.
- Вибуття, що визначається зіставленням вартості основних фондів, які вибули впродовж року внаслідок зношування, до повної первісної вартості на початок року.
Порівняння двох останніх показників – оновлення основних фондів і їх вибуття – дає уявлення про тип їх відтворення. Якщо показник оновлення вищий, ніж показник вибуття, то відбувається розширене відтворення основних фондів. Рівність їх свідчить про просте відтворення, коли ж вищий показник вибуття основних фондів – відбувається звужене відтворення основних фондів. В період поглиблення кризи в 1992-98 в Україні не відбувалося навіть простого відтворення основних фондів. Будучи наслідком кризових явищ, звужене відтворення основних , з іншого боку, є й причиною загострення кризи.
Джерело:
Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.