Кредитні операції комерційних банків
Кредитні операції комерційних банків – це вид активних операцій, пов’язаних із наданням клієнтам позичок. Банки виконують роль фінансових посередників, приймаючи грошові засоби у вкладників і надаючи їх позичальникам, і отримують за це прибуток, встановлюючи більш високу відсоткову ставку за позики, ніж ту, яку вони виплачують за вкладами. Банки також отримують додатковий дохід від оплати своїх послуг за надання позик, як, наприклад, у випадку надання іпотечної позики.
В основі класифікації кредитних операцій – різні критерії: види позичальників, мета, характер або терміни кредиту, наявність забезпечення позики та ін. Розрізняють: 1) персональні позики фізичним особам для задоволення особистих потреб; 2) ділові позики акціонерним компаніям та окремим підприємцям для забезпечення процесу виробництва та реалізації продукції. У зазначених сферах застосовуються різні форми кредитування, діють різні правила щодо термінів, величини, вартості та забезпечення позик, видів фінансових гарантій та ін. Щодо мети й характеру позичальника позики поділяють на: позики торгівлі й промисловим компаніям, позики під нерухомість індивідуальним позичальникам, позики фінансовим установам, позики сільськогосподарським виробникам та ін.
Банківські позики розрізняють за:
- призначенням та характером використання кредитних ресурсів;
- наявністю та характером забезпечення;
- термінами використання;
- методами надання та способами погашення;
- характером і способом сплати відсотків;
- кількістю кредиторів.
За призначенням та характером використання позичкових коштів виділяють позики торгово-промисловим підприємствам; споживчі кредити, сільськогосподарські кредити, контокорентний кредит; кредит під цінні папери; кредити, пов’язані з вексельним обігом; міжбанківські позики; позики небанківським фінансовим установам; позики органам влади, іпотечний кредит (виник у Німеччині). Там, а також в інших країнах діють спеціальні кредитні установи – іпотечні банки. Контрольний пакет акцій більшості з них у ФРН належить гросбанкам.
За наявністю та характером забезпечення розрізняють забезпечені (ломбардні) позики та незабезпечені (бланкові) кредити Основна маса банківських кредитів видається під забезпечення, що є одним із принципів банківського кредитування. Форми забезпечення зобов’язань з повернення кредиту: застава майна позичальника; гарантія або порука, переуступка на користь банку контрактів, вимог та рахунків позичальників третім особам; договір страхування відповідальності позичальника за несплату заборгованості з позики; дорожні й товарні документи, цінні папери; поліси страхування життя; інші грошові вимоги позичальника третій особі; товарні запаси; коштовні метали. Майно або зобов’язання, прийняті як забезпечення кредитів (у заставу), повинні відповідати таким вимогам: висока ліквідність (можливість конвертування активів у готівку); можливість тривалого зберігання (як мінімум упродовж терміну погашення позики); стабільність цін на майно під заставу; низькі витрати на зберігання й реалізацію застави. Залежно від того, наскільки майно під заставу відповідає цим вимогам, змінюється обсяг позики, яку видає банк. Розмір позики під заставу майна встановлюється у відсотках до ринкової вартості застави на момент укладення кредитної угоди. Перевищення ціною застави суми кредиту є компенсацією ризику втрати, збитків, зміни цін на майно. У разі неплатоспроможності боржника кредитор має право реалізації застави з метою відшкодування з виручених коштів боргу клієнта і витрат на реалізацію. Незабезпечені (бланкові) позики надаються тільки під зобов’язання позичальника погасити позику, пов’язані з великим ризиком для банку, тому потребують більш ретельної перевірки кредитоспроможності позичальника й видаються під вищий відсоток.
За термінами використання позики поділяють на строкові, безстрокові (до запитання), прострочені та відстрочені. Строкові – позики, які надаються банком на термін, зафіксований в угоді з позичальником. До безстрокових відносять позики, видані банком на невизначений термін, – т.зв. позики до запитання Позичальник зобов’язаний погасити таку позику на першу вимогу банку. Простроченими вважають позики, щодо яких минули терміни повернення, встановлені в кредитній угоді між банком і позичальником; такі позики враховують на окремому позичковому рахунку. Відстрочені – позики, щодо яких на прохання позичальника банком прийнято рішення про перенесення на пізніший термін повернення кредиту. Відстрочення погашення позики оформляють додатковою угодою до основної кредитної угоди, що передбачає встановлення вищої відсоткової ставки. У Великобританії та в деяких інших розвинутих країнах банки практикують надання позик у формі овердрафтів (мінусовий баланс на поточному рахунку, який набуває статусу позики). У США цей метод використовують дуже рідко, хоча з появою чекових позик та кредитних карток ситуація дещо змінилася. Проте американські банки надають перевагу укладенню письмового контракту на надання позики. У Великобританії значного поширення набули облікові доми – невеликі установи, що функціонують на грошовому ринку. Вони традиційно залучають кошти до запитання (онкольний кредит) і вкладають їх у комерційні та казначейські векселі, державні облігації, зобов’язання муніципалітету, строкові депозити та депозитні сертифікати.
За методами надання розрізняють позики, що надаються в разовому порядку відповідно до відкритої кредитної лінії, та гарантійні кредити. Разові – позики, рішення про надання яких приймає банк окремо по кожній позиці на підставі заяви та інших документів клієнта. Другий метод передбачає надання позики в межах раніше встановленого банком для позичальника – ліміту кредиту банку, який використовується ним у міру потреби через сплату пред’явлених до нього платіжних документів упродовж певного періоду. Таку форму надання кредиту називають відкриттям кредитної лінії. Фактично це домовленість між фірмою і банком про надання позики на обумовлену суму за умови, що фінансове становище фірми не зміниться на гірше. Така практика заощаджує клієнтам банку час, необхідний для отримання позики, а банкові – час на аналіз кредитоспроможності клієнта. Суть гарантійної (резервної) кредитної операції полягає в тому, що банк бере на себе зобов’язання у разі потреби надати клієнту позику визначеного розміру протягом обумовленого терміну (кварталу, року).
За способами погашення розрізняють позики, які погашаються поступово, одночасним платежем по закінченні терміну й відповідно до особливих умов, передбачених у кредитній угоді. За характером і способом сплати відсотків виділяють позики з фіксованою відсотковою ставкою, плаваючою відсотковою ставкою, сплатою відсотків одночасно з використанням залучених коштів. Позики з фіксованою відсотковою ставкою характерні для стабільної економіки, однак можуть видаватися на короткий термін і в умовах інфляції. У разі високих темпів інфляції для уникнення збитків за умови видачі кредитів на тривалий термін банки використовують позики з плаваючою відсотковою ставкою. Згідно з угодою відсоткові ставки періодично переглядають і «прив’язують» до рівня облікової ставки центрального банку та фактичних темпів інфляції. Щодо більшості банківських кредитів відсоток відраховують через визначений час (найчастіше один раз на місяць). Це звичайні позики. Надання дисконтного кредиту передбачає відрахування позичкового відсотка (дисконта) під час його видачі. За кількістю кредиторів позики комерційних банків поділяють на: ті, що надаються одним банком, синдиційовані (консорціаль- ні) кредити та паралельні. У Великобританії консорціуми здебільшого організовують торговельні банки. Синдиційовані кредити надає банківський консорціум, в якому один із банків бере на себе роль менеджера, збирає з банків-учасників необхідну для клієнта суму, укладає з ним кредитну угоду і видає позику. Провідний банк (менеджер) займається також розподілом відсотків. За операції, пов’язані з синдиційованим кредитуванням, банк-менеджер отримує певну винагороду. Паралельні позики передбачають участь в їх наданні кількох банків, але на однакових узгоджених умовах. Банк надає також послуги, які мають кредитний характер, а саме: акцептний кредит, авальний кредит, обліковий кредит, факторинг, форфейтинг, лізинг. В Японії та в деяких інших країнах існують спеціальні установи – трастбанки, які здійснюють довірчі операції. У процесі здійснення кредитних операцій виникає кредитний ризик – ризик несплати позичальником основного боргу і відсотків. Існує кілька способів захисту від кредитного ризику: лімітування кредитів; диверсифікація кредитних вкладень; вивчення та оцінка кредитоспроможності позичальника, вимоги від клієнтів достатнього та якісного забезпечення щодо виданих кредитів; оперативність у стягненні боргу; страхування кредитних операцій.
Банківська система України перебуває на етапі становлення. Перші комерційні банки виникли в середині 90-х здебільшого на державні кошти і прагнули максимально збагатитися, в т.ч. через порушення чинного законодавства, хоча недосконалість його також сприяла цьому процесу. Обсяги активів комерційних банків наприкінці 90-х були незначними. Якщо вони надавали 11% довготермінових кредитів, то в 1999 – менше 1%, що не сприяло розширенню виробництва.
Джерело:
Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 2. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.