Вертикальна кооперація

Вертикальна кооперація – форма взаємозв'язків сільськогосподарських підприємств і підприємств інших галузей народного господарства, зайнятих виробництвом сировини, її переробкою і транспортуванням, зберіганням, реалізацією готової продукції. Виникнення і розвиток вертикальної кооперації обумовлені поглибленням суспільного поділу праці, розширенням спеціалізації господарюючих суб'єктів на виконання певних операцій в єдиному технологічному ланцюзі доведення сільськогосподарської продукції від поля до споживача. Вертикальна кооперація дає змогу суттєво знизити загальні витрати на виробництво кінцевої продукції, економніше використовувати матеріальні ресурси, удосконалиш переробку сільськогосподарської продукції. Поглиблення вертикальної кооперації супроводжується зменшенням питомої ваги зайнятих у сільському господарстві і в загальній кількості працюючих, і серед зайнятих у сфері агропромислового комплексу.

В 90-ті в Україні в розвитку об'єктивно обумовленого і прогресивного процесу вертикального кооперування намітилися деякі стійкі негативні тенденції. Зокрема, внаслідок невідлагодженості господарського механізму, наростання бартерного хаосу, посилення нееквівалентності в обміні між сільськогосподарськими підприємствами і підприємствами інших галузей розриваються господарські зв'язки, знижуються обсяги і товарність виробництва продукції. Виявляється тенденція, особливо в особистих підсобних і дрібних селянських (фермерських) господарствах, до посилення їх замкнутості, натуралізації. Подолати ці негативні тенденції можна, лише стабілізувавши всю економіку.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.