Кооперування виробництва

Кооперування виробництва – це форма техніко-економічних зв’язків підприємств, які спеціалізуються на виготовленні окремого товару. Кооперування виробництва зумовлено поділом народного господарства на галузі й підгалузі та спеціалізації на випуску однорідних виробів, деталей, напівфабрикатів тощо, виділенням в окремі галузі виробництва частин готових продуктів, стадій технологічного процесу. Про ступінь часткового поділу праці свідчить, наприклад, поділ американською статистикою обробної промисловості на 420 галузей. У машинобудівній і електротехнічній промисловості Франції на поставки з кооперації припадає до60% вартості готової продукції.

Кооперування виробництва органічно пов’язане зі спеціалізацією виробництва. З одного боку, кооперування виробництва безпосередньо зумовлено спеціалізацією виробництва (як формою суспільного поділу праці), з іншого – сприяє поглибленню спеціалізації виробництва.

Конкретні форми кооперування виробництва залежать від специфіки галузей промисловості, техніки й технологи виробництва. Так, у машинобудівній промисловості кооперування охоплює зв’язки у формі поставок головному заводу окремих деталей, вузлів, заготовок виробу. В разі кооперування між підприємствами машинобудівної та металургійних галузей промисловості металургійні галузі постачають спеціальні сорти прокату та інші заготовки окремих деталей. Про ступінь розвитку кооперування виробництва у межах окремих гігантських корпорацій СшА свідчить те, що окремі деталі, вузли автомобілів для корпорації «Дженерал моторз» постачають майже 40 тис. дрібних і середніх підприємств.

У промисловості розрізняють три основних види кооперування виробництва:

• агрегатне, за якого головний завод отримує від інших заводів агрегати;
• подетальне – головний завод отримує від інших підприємств деталі й вузли;
• технологічне – одне підприємство постачає іншому окремі напівфабрикати або виконує окрему операцію.

Показниками кооперування виробництва є кількість підприємств, які постачають комплектуючі деталі й вироби головному заводу, частка напівфабрикатів і виробів, що надходять у вигляді кооперування, у собівартості продукції головного заводу. У «Дженерал моторз» частка закупівель деталей і вузлів у сумі обігу – до 50%, «Тойота» і «Ніссан» закуповують 70% від питомої ваги деталей і матеріалів.

Промислові підприємства України брали участь у кооперуванні виробництва разом з підприємствами інших республік колишнього СРСР. У промисловості України до 80% продукції не мало завершеного технологічного циклу, тобто виготовлялися часткові продукти. Значні обсяги кооперування виробництва були нераціональними. За межі України вивозили 49% і водночас завозили 43% металевих виробів, що свідчило про значні зустрічні перевезення. Хімічна промисловість України залежала від постачань синтетичних волокон, пластмас, гірничо-хімічної сировини та ін.. Після розпаду СРСР багато виробничих зв’язків, у т.ч. раціональних, між підприємствами різних республік було розірвано, що призвело до поглиблення економічної кризи в Україні.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 2. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.