Активні операції банків

Активні операції банків – послуги і а операції банків щодо розподілу акумульованих ними коштів для забезпечення конкурентоспроможного рівня прибутків. У США на початку 90-х XX ст. зібрані залученням вкладів пасиви становили майже 78% активів у застрахованих комерційних банках. У розвинутих країнах Заходу активні операції банків поділяють на обліково-позичкові операції та банківські інвестиції. За характером забезпечення розрізняють забезпечені активні операції банків та без забезпечення (або бланкові). До забезпечених належать облік векселів, іпотечні, підтоварні (під заставу товарів і товарних документів), а також позики під цінні папери.

Серед послуг активні операції банків найважливішими є надання кредитів комерційних, споживчих, іпотечних. Розрізняють короткотермінові (до 1 року) і довготермінові (понад рік) комерційні кредити. Вони можуть бути фіксованими (сума відсотків обумовлюється у кредитній угоді). Протягом визначеного терміну позичальник регулярно сплачує відсотки, а після його закінчення – всю суму позики. Для відновлювання кредитів встановлюється термін і максимальна сума кредиту. Впродовж зазначеного терміну позичальник може використати весь кредит, повернути його, взяти знову. На початку 90-х цей вид кредиту використовували майже 80% американських корпорацій. Надаючи підтримувальний кредит, банк гарантує фірмі (яка випускає комерційні папери) резервну підтримувальну суму для можливого наступного викупу цих паперів, що стали важливим джерелом фінансування нефінансових корпорацій. Згодом комерційні папери надходять на ринок цінних паперів (вторинний ринок). Невідновлюваний відкритий кредит надається під будівництво нерухомості, а суми кредиту вилучаються не одразу, а зменшуються відповідно до сі ану будівництва. Кредити поділяють також на незастраховані, застраховані (для їх забезпечення використовуються активи позичальників), підтоварні (під товарно-матеріальні запаси й товарні документи), під дебіторську заборгованість. Найчастіше компанії користуються відновлюваними кредитами Однак вони певною мірою незручні як для банку, так і для компанії. Для банку тим, що він повинен підтримувати всі ліквідні активи проти всієї кредитної лінії протягом визначеного терміну. Для компанії – тим, що вона може не вичерпати всього кредиту, але повинна сплатній за повне його використання. Серед послуг активні операції банків важливу роль відіграють безвідзивні кредитні листи. Банк при цьому зобов'язується виставити за дорученням клієнта акредитив, який гарантує виконання фінансових та нефінансових зобов'язань. Так коли фірма випускає комерційні папери, кредитний лист є формою гарантії банку виплатити їй кредит, якщо ці папери будуть частково не реалізовані. Оскільки цей вид послуг банку дешевий, то до нього вдаються корпорації і муніципалітети для фінансування випуску цінних паперів. Водночас кредитні листи – ризикова послуга. Новою формою послуг активних операцій банків є лізингові кредити. Якщо раніше банки надавали кредити для купівлі устаткування, то тепер вони або кредитують оренду устаткування, або самі здають його в оренду. У першому випадку акціонерний комерційний банк через одне зі своїх відділень кредитує орендну плату, у другому – через свою дочірню компанію здає в оренду устаткування. Договір оренди укладається на 10-15 років і передбачає викуп устаткування за залишковою вартістю (5-6%). На початку 90-х понад 20% нефінансових корпорацій США використовували лізингові кредити. Ці кошти банку спрямовуються на капіталовкладення. Такими ж є кредити банку на будівництво очисних споруд, для контролю за забрудненням навколишнього середовища. Комерційні кредити надають за фіксованою або зміненою ставкою. У кредитній угоді при зміненій ставці відсотка спочатку зазначається базова ставка відсотка (як мінімальна ціна кредиту) і його наступна зміна. Базовою ставкою є ставка відсотка для першокласних позичальників, що їх встановлюють банки за короткотермінові ділові позики. За нею, як правило, надають кредити середні й дрібні банки. Базова ставка у комерційних банках США на короткотермінові вклади у 80-х і а 90-х XX ст. коливалася з 7,5 до 15%. Водночас дебітори крупних акціонерних банків (з активами понад 5 млрд. дол.) отримують кредити за ставками федеральних фондів та іншими ставками конкурентних ринків кредиту (комерційних та фінансових паперів банківських акцептів, векселів, депозитних сертифікатів тощо). Для непершокласних позичальників у кредитній угоді встановлюється фіксована надбавка або фіксований коефіцієнт. Крім відсоткової ставки банк може встановлювати гонорар – фіксовану ціну за використовувану і невикористовувану частини кредиту. Це зумовлено тим, що банк заморожує частину своїх активів на одному рахунку, утримує їх у високоліквідній формі, тобто готовий зняти у будь який час. Споживчий кредит надається у формі відновлюваного та кредиту в розстрочку. Останній може бути забезпеченим і незабезпеченим. Незабезпечений надається у меншій сумі (до 3 тис. дол.) і на короткий термін (до двох років). Забезпечений кредит надається на купівлю товарів тривалого користування. У разі банкрутства позичальника банк стає власником забезпечення. Споживчий кредит у розстрочку може бути наданий насамперед дилеру, який продає свій товар покупцю у розстрочку. До відновлюваного кредиту належать кредитні картки, автоматичний овердрафт крупний відновлюваний кредит. Всі ці форми відновлюваного кредиту дуже ризиковані, оскільки кожне конкретне зняття грошей з рахунку не перевіряється. Водночас відновлюваний кредит дешевий для банку (низькі операційні витрати). Споживчий кредит характеризується зниженням його вартості зі зростанням обсягів кредитів іпотечний кредит існує в таких основних формах: 1) звичайний, що надається на 30 років з фіксованим відсотком; 2) з поетапною виплатою, коли розмір виплат зростає протягом перших 5-10 років позики; 3) з «плаваючим»відсотком і поетапною виплатою (надається на 40 років); 4) «плаваючий» з переглядом ставки відсотка через 3-5 років; 5) майновий, що передбачає передачу частини майна банку із зростанням вартості майна; 6) застрахований Федеральною адміністрацією домоволодінь та ін. іпотечний кредит забезпечує банку довготерміновий ринок. Ставка відсотка при цьому не повинна допускати зменшення припливу готівки із зростанням інфляції. Тому майже половина наданого іпотечного кредиту в США в середині 90-х – це кредити під «плаваючий» відсоток. Крім того, іпотечний кредит страхує приватні компанії та неприватні організації. До активних операцій банків належать також операції на ринку цінних паперів. Найстабільніші з них – операції з державними цінними паперами – облігаціями, скарбничими векселями, ощадними бонами та іншими державними зобов'язаннями. Державні цінні папери – це частина резервних активів комерційних банків. Відсотковий дохід на них нижчий, ніж на позики. Так, у США у 80-х ставка відсотка на державні цінні папери не перевищувала 11%. Зате вони надійні, з високим ступенем ліквідності активів, оскільки будь-які державні цінні папери завжди можна перетворити на ліквідні.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.