Комерційний банк

Комерційний банк – фінансово-кредитний інститут акціонерного типу, який виконує базові функції та операції для фізичних і юридичних осіб з метою привласнення прибутків. Зародився за рабовласницького способу виробництва, сформувався за феодалізму на початку XV ст. в Італії. Сутність комерційного банку розкривається у виконуваних ним функціях та здійснюваних операціях. Залежно від кількості функцій та операцій комерційний банк набуває ознак спеціалізованого або універсального. В західній економічній літературі комерційний банк часто називають «фінансовими універмагами», або «супермаркетами кредиту».

Методологічні принципи дослідження сутності комерційного банку:

• з'ясування певної сукупності його базових функцій,
• виділення матеріально-речового змісту банку (його активів),
• визначення економічних відносин між різними суб'єктами з приводу привласнення цих активів,
• з'ясування головної мети діяльності,
• дотримання вимог нормативної економічної теорії з урахуванням цих принципів.

Комерційний банк – особливе кредитно-фінансове підприємство, яке виконує різні функції, передусім базові (приймає грошові вклади від населення, надає клієнтам позички і створює нові платіжні засоби та здійснює розрахунки між клієнтами) в процесі виконання яких, а також з приводу привласнення наявних у нього активів виникає певна сукупність виробничих відносин (відносин економічної власності) між різними економічними суб'єктами з метою привласнення прибутків. Крім базових функцій, сучасний комерційний банк виконує операції з цінними паперами, здійснює випуск кредитних засобів обігу, надає різноманітні послуги та інформацію. Поняття «комерційний банк» спершу позначало обслуговування банками торговельних операцій (торгівлі), банки виконували тоді переважно посередницьку функцію у платежах. На сучасному етапі комерційні банки виконують передусім функцію кредитування та обслуговування процесу виробництва (у поєднанні безпосереднього виробництва, обміну, розподілу і споживання) або всього відтворювального циклу. Ступінь універсальності комерційного банку в різних країнах неоднаковий. Так, у Японії, зосереджено наймогутніші комерційні банки світу, вони надають до 300 видів послуг клієнтам, у США – майже 200 видів таких послуг, а у Великобританії – лише до 100. У країнах, де існують певні перешкоди для універсалізації банків (наприклад у США), створюються банківські холдинги.

Процес універсалізації в діяльності комерційних банків діалектично поєднується з процесами їх спеціалізації. Ознаками універсалізації є надання комерційними банками таких послуг: лізинг, факторинг, форфетинг, проектне фінансування, управління портфелем інвестицій надання послуг зі страхування та ін. Водночас для зростання ефективності діяльності (особливо за тенденції до зниження відсоткових ставок, що намітилися наприкінці 80-х – на початку 90-х). Комерційний банк якісно вдосконалює структуру операцій (розширює операції з цінними паперами, валютою). Так, при випуску акцій дрібних і середніх корпорацій емісійний прибуток комерційного банку становить до 20%. З дією суперечливих тенденцій до універсалізації та спеціалізації, а також зі специфікою національного законодавства пов'язана наявність безфіліальних та філіальних банків (для перших більшою мірою властива тенденція до універсалізації). Так, у США найпоширеніші безфіліальні банки, внаслідок чого чисельність комерційних банків у цій країні становить понад 13 тис., у Канаді переважають багатофіліальні банки, але загальна кількість їх не перевищує 20, в Японії – до 80 комерційних банків. В Україні в 1999 налічувалося 189 діючих комерційних банків, найкрупніші з яких мали свої відділення в обласних та деяких районних центрах У ФРН переважають універсальні комерційні банки. В деяких країнах (Нідерландах, частково в ФРН) щодо середніх за розмірами банків переважає тенденція до спеціалізації, що виявляється в існуванні банків, які фінансують тільки експортні операції національних фірм та компаній або виконують лізингові, факторингові та форфетингові операції. Важливу роль в універсалізації діяльності комерційних банків відіграє їх конкуренція та централізація. Так, у США з 1900 по 1995 сукупні активи цих банків зросли з 11 млрд. дол. до майже 4 трлн. дол., а середня сума ресурсів на один банк – з 1 до понад 250 млн. дол. 3 1920 по 1995 кількість комерційних банків внаслідок банкрутств та централізації банківського капіталу скоротилася з 31 до приблизно 13 тис. Певному посиленню стабільності банківської системи зокрема та кредитної загалом сприяло страхування банківських депозитів населення га юридичних осіб. Так, у США депозити населення до 100 тис. дол. страхує Федеральна корпорація страхування депозитів під гарантією держави. На початку 1996 тут налічувалося до 10 тис. комерційних банків із застрахованими вкладами. Із загальної кількості комерційних банків у 1995 на 50 наймогутніших банків-монополістів припадало понад 40% від загальної суми депозитів. Вони надають найбільші позики за заниженими відсотковими ставками, що посилює конкурентоспроможність і могутність банківських монополій. У Японії в 1995 внаслідок злиття двох наймогутніших комерційними банками утворився найбільший у світі банк з активами майже 815 млрд. дол. та депозитами в 570 млрд. дол. Однією із форм контролю банківського монополістичного капіталу за промисловим є зростання заборгованості акціонерних компаній США за незабезпеченими борговими зобов'язаннями терміном до 9 місяців. За 1985–95 вона зросла приблизно з 300 до 600 млрд. дол. Водночас певне послаблення такого контролю за іншими ознаками (зокрема зменшення частки банківських кредитів у фінансуванні промислових компаній)спостерігається в США та інших розвинутих країнах з кінця 70-х.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.