Банківський кредит

Банківський кредит – тимчасове надання у борг грошових коштів фізичним і юридичним особам. Перед наданням кредиту банки перевіряють кредитоспроможність клієнта. Залежно від певних ознак банківські кредити поділяють на внутрішні й міжнародні, споживчі й виробничі. В Україні за дворівневої банківської системи існують кредити НБУ і кредити комерційних банків. Комерційні банки кредитують поточні й довготермінові витрати клієнтів, тобто позика може надаватися для поповнення оборотних фондів і фондів обігу а також для нарощування основних фондів.

Розрізняють банківські кредити коротко-, середньо- і довготермінові. Економічна нестабільність змушує банки надавати перевагу забезпеченим позикам, що передбачає наявність певної застави. Застава не гарантує повернення позики, але суттєво зменшує ризик банку. У разі банкрутства боржника банк стає кредитором, який має певні переваги щодо майна свого боржника, яке може бути використане для погашення заборгованості. Незабезпечені кредити надаються лише тим клієнтам, про економічне становище яких банк має певну інформацію. Розвиток вексельного обігу зумовлює розширення кредиту у формі аваля – поручительства за особу, яка має зобов'язання за векселем. Його здійснює банк через напис на лицьовому боці векселя. Банк, який дає таку гарантію (аваліст), відповідає за своєчасну сплату зобов'язань за векселем в такому ж обсязі, як і особа, якій надано аваль. Банк-аваліст при сплаті векселя має право вимагати платежі з особи, за яку він поручився, а також від осіб, що мають перед нею зобов'язання. За кордоном досить поширений споживчий кредит, але в Україні наприкінці XX ст. інфляційні процеси практично звели нанівець таку форму кредитування.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.