Кредитування будівництва

Кредитування будівництва – надання банківськими установами позичок забудовникам і підрядникам. Кредитування – одне з джерел формування коштів для капітальних вкладень і для покриття поточних витрат підрядних будівельних організацій. Об’єктами кредитування, що належать до капітальних вкладень, є: витрати на нове будівництво, розширення, реконструкцію і технічне переобладнання діючих підприємств, на окремі об’єкти діючих підприємств, а також на придбання устаткування, яке не входить до кошторисів будов.

Перевага в кредитуванні надається заходам щодо створення, освоєння і впровадження принципово нових видів техніки, устаткування, товарів народного споживання, що користуються попитом. Кредити на капітальні вкладення надають лише на умовах окупності кредитованого заходу з розрахунку забезпечення максимальної рентабельності для певної галузі й наявності умов повернення кредиту за рахунок загальних результатів діяльності підприємства, організації або установи, яка бере кредит, за умови дотримання нормативних термінів будівництва. Для всіх кредитованих заходів банк здійснює експертну оцінку проектів. Термін користування кредитом, як правило, не повинен перевищувати п’яти років з моменту першої виплати кредиту.

Кредит на капітальні вкладення надається за угодою, що укладається і діє на період будівництва чи здійснення заходу до повного погашення кредиту. Кредити на здійснення виробничої діяльності надають під конкретні об’єкти (на конкретні заходи) і підприємству, організації, установі загалом як суб’єктові кредитування.

Об’єктами кредитування є: виробничі запаси; виробничі витрати (незавершене виробництво); готова продукція; товари відвантажені; витрати майбутніх періодів; товари поточної реалізації; товари сезонного і тимчасового нагромадження; видатки на зовнішньоекономічну діяльність; витрати на оплату праці та ін.

Для кредитування будівництва надаються передусім невідновлювані відкриті кредити, які повертають частинами відповідно до етапів будівництва. У сфері житлового будівництва СІЛА в 1999 відсоток на заставні становив 8,4. Незважаючи на це, було продано рекордну кількість односімейних будинків, внаслідок чого їх мали 67% сімей.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 2. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.